28.09.2020

Видання: Цензор.НЕТ

Автор: Тетяна Бодня

Після того як Вища рада правосуддя відмовила генеральній прокурорці Ірині Венедиктовій у тому, щоб відсторонити голову Окружного адміністративного суду м. Києва Павла Вовка та п’ятьох його колег від роботи на час слідства, фігуранти гучної кримінальної справи продовжують здійснювати правосуддя.

Чому так сталося і чи можна виправити цю ситуацію? Ці запитання ми адресували заступнику голови Вищої ради правосуддя Олексію Маловацькому. Окрім того, в інтерв’ю "Цензор.НЕТ", він розповів, у яких випадках суддя може позбутися своєї посади, що обурило суддів у зміні підходів до оцінювання їхньої доброчесності, чим може обернутися для громадян скорочення судів та як журналістам відстояти право на висвітлювання резонансних процесів, якщо судова охорона чинить перепони.

"МИ НЕ МОЖЕМО НАПИСАТИ, ЩО ЗА ЗАГАЛЬНОВІДОМИМ ОПУБЛІКОВАНИМ ФАКТОМ Є ПІДСТАВА ВВАЖАТИ, ЩО ОСОБА ВИНУВАТА"

– Один із найгучніших скандалів у системі правосуддя – ситуація з Окружним адмінсудом Києва. ВРП відмовила у задоволенні клопотання про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя суддів, яких НАБУ підозрює в створенні злочинної організації та захваті державної влади. Чому так вийшло? Ці судді настільки всесильні?

– Усі ті факти, які закидають суддям у клопотаннях, поданих прокуратурою, випливають або з аналогічних, або з одних і тих самих матеріалів, які Вища рада правосуддя розглядала рік тому. Ми чітко дали оцінку доказам, які були в матеріалах, вказавши, що їх не може бути використано як підставу для процедури відсторонення суддів від здійснення правосуддя. Адже ми розглядаємо це питання як слідчий суддя, оскільки жодний інший орган цього зробити не може.

ВРП оцінює два основні факти, по-перше, це - обґрунтованість підозри й належність і допустимість доказів, по-друге - розглядається питання про наявність ризиків щодо того, що судді можуть чинити перешкоди під час здійснення досудового слідства.

Ми прийшли до розуміння, що прокуратурі було відомо, що докази, які вони надали в кримінальній справі для відсторонення суддів Окружного адміністративного суду м. Києва, там, де справа розглядалася по суті, уже були розглянуті ВРП і їм надано процесуальну оцінку. Якщо ця оцінка вже була незадовільною, чи могла ВРП переоцінити їх позитивно? Напевно, що ні. Тому що вона зв’язана своїм рішенням.

Окрім того, є певні нюанси по процедурі. У нас було шість подань. Чотири було повернуто у зв’язку з процесуальними порушеннями під час вручення суддям підозр, по двох поданнях відмовлено по суті.

Без розгляду повернули тому, що співробітники прокуратури, розуміючи, що суддів немає на роботі, наприкінці дня все одно приїхали до суду і залишили підозри на столі у керівника секретаріату. Кримінальний процесуальний кодекс такого способу вручення не передбачає. Відповідно судді не набули статусу підозрюваних. Прокуратура надала в матеріали справи довідки про те, що ще за два дні до цього було відомо, що суддів не буде на роботі. Жодного аналогічного способу вручення підозр прокуратура не застосовувала за всю історію повноважень ВРП.

- Але кільком суддям вдалося вручити підозри в законний спосіб.

– Так, це заступник голови суду, який особисто її отримав, і інший суддя, який мав бути на роботі, але його там не виявилось. Його також не було за місцем проживання.

– Йому також десь залишили?

– На робочому місці. Та оскільки він мав бути в цей час на роботі, ВРП пішла по найбільш суровій процедурі, та вважає, що прокуратура вручила підозру належним чином. Тобто був застосований більш жорсткий стандарт, ніж існує як такий.

– Але відсторонити цих двох суддів ви також не захотіли.

– Посилаючись на рішення, які було прийнято рік тому, Вища рада правосуддя вказала, що матеріали, якими обґрунтовується підозра, - не змінилися. Цим доказам і способу їхнього оформлення вже було надано правову оцінку.

Видається дуже дивним, коли з однієї сторони обґрунтовують підозру і необхідність відсторонення судді загальними публічними заявами, а з іншого боку, - надають до розгляду зовсім інші матеріали.

Прокурори надали нам докази, здобуті у справі №1, а розглядають вони справу №4. Цифри, звісно, умовні.

Є загальна вимога ст.257 КПК, де чітко передбачено, що матеріали, здобуті в одній кримінальній справі (в нашому випадку справа №1), можуть бути використані в іншій кримінальній справі (в нашому випадку справа №4), тільки на підставі рішення слідчого судді. Матеріали справи були використані 17.08.2020, а дозвіл слідчого судді був отриманий через 11 днів, - 28.08.2020. Це пряме невиконання норм КПК, тому ВРП могла застосувати лише той стандарт, який би застосувався до будь-якої особи, а тим паче до особи зі спеціальним статусом судді.

– Загалом дивно, що Вища рада правосуддя так гаряче захищає саме цих суддів.

– Неправда, ми нікого не захищаємо, а діємо в межах тих повноважень, які нам надано за законом. Ми не можемо написати, що за загальновідомим, опублікованим фактом є підстава вважати, що особа винувата.

Щодо вашої тези про саме цих суддів. Наведу вам як приклад ситуацію по іншій справі. Суддю звинуватили у розсекречуванні відомостей про свідка, який відмовився співпрацювати далі зі слідством і викривати особливо небезпечний злочин. Тому що суддя в судовому засіданні поставила питання: а де вас утримуватимуть наступного дня. І заступник генпрокурора вручив судді підозру й вимагав її відсторонити за день до винесення вироку суду.

– Про що ця справа?

– Банда, яка вчиняла вбивства. Цей свідок утримувався в СІЗО.

– Чим закінчився розгляд у ВРП подання по судді?

– Відмовили, тому що матеріали справи не містять належного обґрунтування.

– Повернімося до суддів ОАСК. Що це за кілька різних справ, про які ви говорите, називаючи їх умовними цифрами?

– Докази було зібрано в справі №1, вона належить до справ Майдану і відкрито її 2014 року. Потім з’являється справа №2. Це справа, по якій надавали докази, які ми оцінили минулого року. І де судді ОАСК є підозрюваними. Зараз ця справа знаходиться на стадії ознайомлення підозрюваних з її матеріалами. Тобто, в ній жодні матеріали змінювати вже неможливо.

У матеріалах справи №2 лежить певний запис, зроблений у рамках проведення негласних слідчих (розшукових) дій. 17 липня реєструється справа №3, і туди передаються не матеріали НСРД, хоч є спеціальна процедура створення дублікатів, а їх опис. Саме цьому доказу рік тому ВРП дала оцінку, вказавши, що такого робити не можна. Хочете – перекладайте матеріали НСРД, але не опис. Окрім того, слідчий суддя не дав їм дозволу перекладати в справу цей опис на момент, коли вручалися підозри суддям. Дав пізніше. Таким чином, вони їх використали, не маючи дозволу.

Далі вони справу №3 об’єднують зі справою №4. І нам на розгляд вже дають цю справу. Цей ланцюг створений лише для того, щоб, начебто, обійти вимоги ст. 257 КПК, що було встановлено ВРП.

– Фактично слідчі органи наважилися на безпрецедентний крок, опублікувавши записи, щоб суспільство зрозуміло ситуацію. Люди, які з ними ознайомилися, знають, що судді продовжують працювати і ухвалювати рішення іменем України. В такій ситуації, напевно, судді самі мали б піти у відставку. Вони цього не зробили. Можливо, ВРП мала б це їм підказати чи знайти якісь інші механізми їхнього відсторонення, якщо матеріали, надані прокуратурою, здалися вам не достатньо переконливими?

– Слідчі органи опублікували записи негласних слідчих (розшукових) дій, але де в КПК передбачено можливість публікувати такі записи з метою розслідування злочину? Таке не передбачено. А чи можна питання поставити про дисциплінарну відповідальність? На мій погляд, такій ситуації, з таким рівнем представництва, можна ставити питання про дисциплінарну відповідальність прокурорів. Правда ж, Дисциплінарна комісія прокурорів призупинила роботу до 2021 року. І виникає ситуація, коли прокурор може в ЗМІ дати будь-яку інформацію, але до відповідальності ми його притягнути не можемо.

Пам’ятаєте вимоги до членів Вищої ради правосуддя? Вони повинні бути фахівцями в галузі права. Тому суспільство має розуміти, що ми не можемо не звертати уваги на важливі процесуальні речі, які комусь можуть здаватися незначними тонкощами. Суспільство – це кожен із нас. І якщо всі ці речі ігнорувати, то до кожного з нас будуть застосовувати аналогічний стандарт доказування, коли тебе звинуватили у порушенні закону в газетах і саме через це тебе мають посадити.

Я не критикую прокурорів, вони можуть робити те, що хочуть. Але в них є законодавчий обов’язок – доводити ті факти, на які вони посилаються. Я критикую лише ті матеріали, які мені надано.

Щодо виходу з цієї ситуації. Я розумію, що вона екстраординарна і не підвищує довіри до судової влади. Поряд з тим, це вже особиста сумлінність, зокрема суддів. Я не можу їх звинувачувати у вчиненні кримінального злочину, тому що це не моє повноваження. Можливо, по 4 суддях, по яких ВРП не розглядала справу по суті, буде інше подання і буде воно переконливе, тоді ВРП зможе розглянути цю ситуацію.

– Із цієї ситуації ще якісь виходи можуть бути?

– Наприклад, законопроєкт про об’єднання чи роз’єднання судів. Таких документів у парламенті поки що немає. Ми ж не є суб’єктом законодавчої ініціативи й не можемо, на жаль, ніяк на це вплинути. Ми боремося за таке право, але поки таким не є.

А якщо хоч один член ВРП, як ви кажете, "підкаже" комусь із суддів, щоб той пішов у відставку, його не лише можуть звільнити, але й притягнути до кримінальної відповідальності.

– НАБУ заявляло, що є факти неслужбових відносин суддів ОАСК з окремими членами ВРП. Відомо, хто ці люди? Чи брали вони участь у розгляді подання про відсторонення суддів від посад?

– Тетяно, ви тлумачите, що ці факти встановлено. Тоді повернімося до ходу засідання Вищої ради правосуддя, яке почалося з того, що прокурори заявили відвід члену ВРП. Цю ухвалу опубліковано. Я безпосередньо запитував у прокурора: "Скажіть мені, будь ласка, чи є експертиза голосів осіб, які начебто спілкуються, і чи достеменно відомо прокуратурі, що це спілкування між суддею Окружного адміністративного суду м. Києва і членом Вищої Ради правосуддя?" Відповідь прокурора звелася до такого: "ймовірно" і "скоріше за все". Експертизи голосу члена Вищої ради правосуддя немає. Експертиза голосу судді здобута в зовсім іншій справі (умовній №2). Це доводить тільки одне, - ці матеріали подані лише з метою зародити сумнів у подальшому рішенні ВРП.

– Він залишився і розглядав подання?

– Так. Якщо законодавець вважає, що сам факт оприлюднення начебто матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій на Ютюбі певним державним органом свідчить про упередженість членів Вищої ради правосуддя і суду, і ми це сприймаємо як доказ, жодних проблем. Давайте напишемо це в законі і будемо застосовувати такий стандарт. Але треба пам’ятати, що такий стандарт доказування буде застосовуватися не тільки слідчими органами, але й стороною захисту.

– А що, вони мали вам принести усі матеріали справи? Це не буде вважатися розголошенням таємниці досудового розслідування?

– Прокурори на початку засідання надали нам дозвіл на розголошення матеріалів слідства і попросили публічну відеотрансляцію. Але адвокати суддів заперечували. А якщо одна зі сторін заперечує, ми, за регламентом, не можемо транслювати засідання. Я дуже шкодую, що не було трансляції засідання, на якому розглядалися клопотання щодо суддів ОАСК.

– За даними НАБУ, голова ОАСК міг організувати подання штучних скарг до ВРП на суддів усіх інстанцій, які виносили "незручні" для нього рішення, зокрема на суддів Верховного Суду. Чи проводилося ВРП з цього приводу службове розслідування, розглядали ці скарги? Вам самим було цікаво у цьому розібратися?

– Нам самим було цікаво розібратися, оскільки до нас офіційно заходять запити слідчих органів щодо цих фактів. Ми надали доступ слідчим органам до матеріалів, про які вони запитували. У клопотаннях про відсторонення вони жодного такого факту не навели, хоч отримали цей доступ ще до того, як їх подати. Мені наразі не відомо жодного факту, який би підтверджував, що у такий спосіб впливали на якогось конкретного суддю.

- Днями до обговорення ситуації довкола суддів ОАСК долучився Верховний Суд, ухваливши на своєму пленумі заяву щодо змісту записів, оприлюднених НАБУ. У відповідь на сайті ВРП теж з’явилась заява. Однак чому вона вийшла від імені прес-офісу Вищої ради правосуддя?

- Це було зроблено з огляду на те, що заява пленуму Верховного Суду була представлена на веб-сайті ВС у переказі пресслужби Верховного Суду, в її інтерпретації. Тож, ВРП не мала підстав реагувати на неї як на офіційний документ, однак при цьому не могла і залишити повідомлення поза увагою.

- Чому саме?

- В Україні, як і в усіх демократичних державах, де панує верховенство права, існує інститут презумпції невинуватості, а також інститут незалежності судової влади. Тож, будь-які коментарі та заяви, а тим паче з боку судових установ такого рівня, стосовно матеріалів проваджень, які перебувають на стадії досудового розслідування, можна кваліфікувати як намагання вплинути на нього у позапроцесуальний спосіб.

Саме тому у зверненні прес-офісу ВРП вказується на те, що заяви, подібні тій, яку з посиланням на пленум Верховного Суду розповсюдила прес-служба ВС, привносять політизацію у процеси в судовій владі. А це є недоречним і навіть небезпечним для авторитету правосуддя, незалежності судової влади.

До того ж, хотів би звернути увагу на ту обставину, що Голова Верховного Суду є членом ВРП. І під час розгляду у Вищій раді правосуддя клопотань Генпрокурора щодо відсторонення суддів ОАСК від здійснення правосуддя могла би виступити із своїм баченням питання або заявити про свою позицію шляхом голосування. Але вона була відсутня на тому засіданні ВРП, натомість вирішивши означити свою позицію через заяву пленуму ВС – майже через три тижні після того.

"ЯКЩО СКОРОТИТИ СУДИ УДВІЧІ, ТО ОЧІКУВАТИ ПЕРШОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО РІШЕННЯ ДОВЕДЕТЬСЯ ЩОНАЙМЕНШЕ 250 ДНІВ"

– Нещодавно адвокат і громадський активіст Роман Маселко опублікував пост, в якому написав: "Вища рада правосуддя вже 10 місяців "думає" чи це ок для судді сідати п’яним за кермо, а потім доказувати копам, що його не можна затримувати, навіть, якщо він когось вб’є". Він описує конкретний приклад, вказуючи, на те, що на черговому засіданні члени ВРП допитали поліцейських, але дисциплінарна палата відклала ухвалення рішення. Чи є аналогічні справи і чому так затягуються терміни розгляду?

– Аналогічна справа є щодо колишнього голови Васильківського міськрайонного суду Київської області. Вища рада правосуддя розглядала цю справу, мені здається, понад 8 місяців. Тому що стандарт доказування в таких справах дуже важкий.

– Чому?

– Ми не даємо кримінально-процесуальної оцінки, але дивимся, чи суддя використовував свій статус і чинив перешкоди поліції. Якщо суддя вийшов з автомобіля, показав своє свідоцтво і сказав, що з огляду на статус, з ним ніхто нічого не може зробити, Рада однозначно приймає рішення не на його користь. Але якщо суддя порушив правила дорожнього руху та не хизувався своїм статусом і дав змогу поліцейським спокійно скласти протокол, чи потрібно його в такій ситуації звільняти? Як правило, таких суддів відсторонюють на 6 місяців із подальшим проходженням кваліфікаційного оцінювання.

Ми розглядали справу, в якій фігурував суддя апеляційного суду Львівської області, який сів за кермо після того, як випив заспокійливе. Він не скоїв ДТП, його зупинили поліцейські для перевірки – і це з’ясувалося. У нього були проблеми зі здоров’ям, сильні болі. Тому він і випив цей препарат. Але це пояснення його не врятувало. Його відсторонили від посади на 3 місяці. Людина пропрацювала у суді 27 років. Ми розуміємо, що він погано почувався, але є закон.

Щодо конкретної справи, про яку ви сказали, я в ній не доповідач, мені важко коментувати, не знаючи усіх деталей. Наскільки мені відомо, суддя заявляв у процесі розгляду, що поліцейські його переслідували. ВРП запросила поліцейських, щоб достеменно дослідити додаткові докази та встановити істину. Подивимося на результат рішення.

– Це ж не складна ситуація. Чому так затягується процес? Закон не обмежує строки?

– За законом ми маємо розглядати одну справу протягом 90 днів. Але в середньому у нас 15 тисяч справ, їх у такі строки розглянути нелегко. До того ж будь-який суддя повинен використати усі можливості для захисту, щоб потім не було нарікань, що його переслідують.

Загалом я вважаю, що якщо суддя сів за кермо п’яним, він має позбавлятися своєї посади. Так само як і прокурор чи поліцейський.

– Конституційний Суд визнав неконституційною ст. 375 Кримінального кодексу. Кажучи про наслідки цього рішення, юристи зазначають, що воно призведе до скасування відповідальності суддів, які ухвалювали рішення проти активістів під час Євромайдану. Як ви його розцінюєте?

– Потрібно подивитися динаміку розгляду цих справ у судах, як я розумію, вона не дуже добра. Рада Європи, GRECO і багато інших організацій давно звертали увагу, що зміст статті 375 КК потрібно змінити. Для цього Конституційний Суд зробив перший крок. На мій погляд, він мав би дати чіткі орієнтири, як її замінити. Наприклад, якщо у суду немає належних повноважень на розгляд певної справи, то можна кваліфікувати за 365 – перевищення повноважень.

Зверніть увагу, що в рішенні Конституційного Суду написано, що вони визнають цю статтю неконституційною, але дають законодавцеві 6 місяців, щоб її змінити.

– Як людям захиститися, поки депутати думають? Такі ж неправосудні рішення напевно нині є.

- Велика катастрофа, наприклад, з арештами посівів. Такі речі на жаль є, їх менше 1%, але вони існують.

– Тобто використовуються активно в рейдерських схемах?

– Так, це арешт земель, передавання на зберігання. Але передається не земля, а посіви.

– Так що людям робити в таких ситуаціях?

– Обов’язково писати скаргу до Вищої ради правосуддя. Ми в цій частині маємо дуже жорстку позицію. При цьому дисциплінарна відповідальність не виключає кримінальної.

– Мін'юст звернувся до ВРП зі скаргою на суддю Печерського райсуду столиці Сергія Вовка, який виніс рішення про стягнення з держави майже 10 млрд грн на користь Суркісів у справі "ПриватБанку". Дисциплінарне провадження відкрито?

– Дисциплінарного провадження ще немає. Воно починається з моменту ухвалення рішення про відкриття дисциплінарної справи. Але, поки триває по суті розгляд справи, Вища рада правосуддя не має права в суть справи втручатися.

– А хіба Вовк не закінчив розгляд, коли виніс рішення?

– Це певна процесуальна дія. Ми не втручаємося у розгляд справи по суті, поки немає остаточного рішення, переглянутого апеляцією.

Стосовно позиції Міністерства юстиції. Ми завжди прислухаємося до органів державної влади, які до нас звертаються з відповідними скаргами. Та є процедура розгляду, ми маємо право розглядати тільки окремі процесуальні дії.

Звичайно, якщо є ця скарга, її буде розподілено, і якщо там дійсно є підстави про порушення, то вона буде винесена на Дисциплінарну палату і вона ухвалить рішення.

– Чи підтримуєте законопрокт, який дасть змогу заблокувати виконання цього рішення?

– Я взагалі не можу сприйняти зміну законодавства під кожну конкретну справу. Більш того, якщо змінити законодавство, це не буде поширюватися на дії того судді, якого ви назвали. Тому що закон не має зворотної сили. Міністр, який робить такі заяви, може прочитати 58-му статтю Конституції?

– У своєму рішенні від 28 серпня Конституційний Суд визнав незаконними урядові обмеження щодо зарплат суддям, держслужбовцям і працівникам держпідприємств. Коли суддям повернуть недоотримані грошові кошти та суддівську винагороду в колишньому розмірі?

– Наскільки я розумію, бюджет не передбачає виплати цих коштів. Є суттєве недофінансування судової системи цього року, й бюджет наступного планується з дефіцитом. Тому одна справа мати рішення, а друга – його виконати. Звичайно, Рада збереться на засідання, ми приймемо рішення й звернемося до Уряду. Але ми маємо також розуміти Уряд і враховувати обставини, через які було введено ці обмеження. А також позицію суддів, які можуть, своєю чергою, піти масово в суди, щоб добиватися повернення коштів. Ситуація непроста, будемо шукати шляхи її вирішення.

На мою думку, єдиний спосіб розумного виконання цього рішення - мировий спосіб, це коли органи суддівського самоврядування сядуть із Урядом і домовляться про спосіб погашення цих заробітних плат упродовж певного періоду рівними частинами.

– Як ставитеся до ідеї голови виконкому Нацради реформ скоротити суди? Саакашвілі пропонує залишити тільки 200 судів.

– До будь-якої ініціативи з реформування я ставлюся позитивно. Але це не питання - хочемо ми чи ні скорочувати, це питання управлінське. Потрібно розуміти, скільки справ проходить у судовій системі. Торік до судів надійшло 1,5 млн справ. А загалом у судовій системі 3,7 млн справ, які перебувають на розгляді.

– А скільки судів нині працює?

– Загалом їх 517. Із них 91 суд має лише одного суддю. Декілька судів не працює, тому що в них немає суддів.

Суддів у системі 4 700. А справ, як я вже сказав, 3,7 млн. За такого навантаження з моменту подання позовної заяви до ухвалення першого процесуального рішення, наприклад, про те, прийняли її до розгляду чи ні, минає 125 днів. Скажіть мені, будь ласка, чи можемо ми обґрунтувати цифру у 200 судів? Якщо скоротити суди удвічі, то очікувати першого процесуального рішення доведеться щонайменше 250 днів. Мені важко прогнозувати наслідки такої реформи.

– Навесні, під час жорсткого карантину, було багато повідомлень про звільнення суддів. Нині тенденція змінюється – все більше звітуєте про призначення. Вдалося трохи стабілізувати ситуацію з заповненням вакансій?

– Ми призначили 420 осіб, ще 60 залишилося відкладених. Більше немає з кого призначати. Решту процедур нам не передано. Є законодавча ініціатива про те, щоб передати ВРП повноваження призначати тих суддів, по яких ВККСУ розпочала, але не завершила процедуру оцінювання. Ми розробили відповідний порядок, вже готуємося до цього.

– Який ресурс ще є, враховуючи тих, кого можна призначити після оцінювання?

– Десь 500-600 суддів. Тобто сумарно матимемо приблизно тисячу чи трохи більше. Але загалом бракує понад 2000-2500 суддів.

Дуже сподіваємося, що Венеційська комісія розгляне законопроект №3711, дасть свої коментарі до нього, буде створено ВККС і оголошено конкурс на зайняття вакантних посад у судах.

– У червні цього року Нацагентство з питань запобігання корупції затвердило проєкт Антикорупційної стратегії. Цей документ визначає, які кроки повинні зробити різні органи влади для того, щоб подолати корупцію. Важлива частина антикорупційної стратегії – розділ про справедливий суд. Чому вона викликала таку паніку у ВРП і суддів? Побоюєтесь, що чинних членів ВРП перевірятимуть на доброчесність?

– Взагалі ніхто не переживає через таку перевірку. Мене, як представника адвокатської спільноти, насторожило те, що у вказаній стратегії жодного аналізу не зроблено, там просто написано загальні декларативні фрази, які передбачають відповідальність. Але ж для того, щоб нести відповідальність, потрібно розуміти, за що ти відповідатимеш.

Там написано, що НАЗК має право перевіряти і встановлювати доброчесність суддів, але ж у законі "Про судоустрій і статус суддів" не передбачено такого органу, як НАЗК, який встановлює доброчесність суддів. Він має право перевіряти декларації.

Чи потрібні пункти в Антикорупційній стратегії щодо суддів? Потрібні. Чи мають вони відповідати вимогам закону? Так, мають. Поруч із цим, НАЗК не зважають на рекомендації GRECO, а пишуть свій документ. Вищій раді правосуддя дали на ознайомлення з ним 3 дні. Тепер вони презентують цю програму. Хоч знають, що ВРП дала попередній висновок. Ми ж не від себе його дали, а попросили суддів оцінити, тому що це безпосередньо стосується їхньої відповідальності, відправили на усі суди. Вже є рішення ВРП про затвердження позиції за результатами узагальнення пропозицій суддів та органів системи правосуддя. Суддівську спільноту обурила не тільки сама стратегія, а й метод її ухвалення – якось секретно, а також метод нормозастосування. В ній прописано пункти, які не передбачені в законодавстві України. Тепер не Громадська рада доброчесності буде казати, доброчесні судді чи ні, а НАЗК. Жодних проблем! Але давайте урегулюємо це законом і обґрунтуємо.

- У період пандемії журналістам стало досить складно працювати в судах. Є резонансні процеси, куди не можна потрапити, тому що не пускає судова охорона. Один з аргументів – карантинні обмеження. Хто і чому дозволив це регулювати у такому ручному режимі і чи ви готові на подібне реагувати?

- Якщо судова охорона не пускає журналістів у судове засідання, ми просимо відразу повідомляти Вищу раду правосуддя. Аналогічне питання, до речі, стоїть і по адвокатах. Ми одразу реагуємо.

Ще в березні ми прийняли рішення, в якому передбачили, що доступ до правосуддя є безумовним. Обмежувати доступ до зали, де проходить засідання можуть лише у тих випадках, коли є загроза безпеці, здоров’ю особи. Має бути чітко встановлено, що є небезпека. Доступ вільних слухачів може бути обмежений, якщо встановлено відповідний рівень карантину. Теперішній карантин не передбачає підстав для того, щоб забороняти доступ журналістів до судових засідань і не має правової підстави, щоб обмежити їхнє право на висвітлення судових процесів.