Видання: Закон і Бізнес

Автор: Закаблук Марина 

«З урахуванням обсягу роботи, скарг та навантаження кількість інспекторів є невеликою»

— Володимире Дмитровичу, понад 7 років ви займали посаду начальника Територіального управління Державної судової адміністрації в Одеській області. Завдяки вам у судах Одещини вдалося реалізувати найбільш прогресивні ідеї. Як тепер житимуть суди регіону без вашої опіки?

— Судами Одеської області опікувалося ТУ ДСА в Одеській області і сьогодні продовжує це робити. Мені вдалося створити чудову фахову команду ентузіастів і організувати ефективну взаємодію із судами. Дійсно, завдяки підтримці голів судів, суддів, працівників апарату судів нам вдалося реалізувати багато прогресивних ідей.

Одна з найцікавіших — це запровадження електронного обміну документами між пілотними судами та учасниками процесу в рамках проекту «Електронне судочинство». Ідея та покроковий план реалізації цього проекту з’явилися в ТУ ДСА в Одеській області ще у 2014 році, а здійснювали його через рік за підтримки проекту USAID «Нове правосуддя», Ради суддів, ДСАУ. Але найголовнішим є участь в електронному обміні документами адвокатів, громадян, керівників державних установ, які долучилися до процесу й активно використовують цей механізм.

Також на базі теруправління реалізовано низку комунікаційних проектів, зокрема «Одеський правовий клуб», та започатковано майданчик для спілкування представників судової влади, адвокатури, юстиції, нотаріату та громадських об’єднань. За сприяння українсько-канадського проекту «Підтримка судової реформи в Україні» на базі ТУ ДСА в Одеській області створено координаційний комітет представників органів правосуддя, до якого ввійшли прокурори, поліцейські, юристи, адвокати та судді. Це проекти, які працюють вже не один рік і доводять свою корисність і життєздатність.

Завдяки сучасним технологіям можу брати активну участь у засіданнях комітету та клубу, а також опікуюсь удосконаленням роботи електронного суду.

— ВРП визначила, що у службі інспекторів мають працювати 42 особи. Тобто кожному члену Ради допомагатиме 2 інспектори. Чи не замало це з огляду на той обсяг повноважень, який виконує ВРП? Адже свого часу навіть у Вищій кваліфікаційній комісії суддів кожному члену допомагало по 3 дисциплінарні інспектори.

— Дійсно, з урахуванням обсягу роботи, скарг та навантаження на кожного інспектора їхня кількість незначна. Але все треба робити поступово. В нас є певні проблеми з розміщенням працівників, оскільки приміщення ВРП розраховане для іншої кількості людей, і ми не в змозі розмістити в ньому навіть 42 інспектори. Стосовно кількості інспекторів для кожного члена Ради: у структурі секретаріату ВРП є відповідне управління, працівники якого закріплені за кожним членом. Таким чином, нині керівництву ВРП вдалося максимально ефективно організувати роботу і забезпечити виконання відповідних функцій установою та її членами.

— Скільки інспекторів уже працюють у службі? Коли орієнтовно планується заповнити всі вакансії?

— Нині працюють 20 інспекторів. Як тільки буде вирішено питання з приміщенням, ми зможемо доукомплектувати службу. Також кількість інспекторів безпосередньо залежить від наявної чисельності членів ВРП, оскільки інспектор призначається тільки за поданням члена Ради і лише на термін його повноважень. Тож неповний склад колегіального органу теж впливає на кількісний склад служби інспекторів.

«Робота на посаді судді дає можливість більш об’єктивно, справедливо та комплексно підійти до підготовки висновку за дисциплінарною скаргою»

— У минулому році члени ВРП зустрічалися з міжнародними експертами, які їм порадили призначати інспекторами юристів, які мають досвід суддівської роботи, адже їм буде легше розібратися в тому чи іншому питанні, пов’язаному з діяльністю суддів. Члени конституційного органу дослухалися до рекомендацій іноземних фахівців? Ким раніше працювали правники, призначені на посади інспекторів? Чи великий у них досвід суддівської роботи?

— Цілком згоден з думкою міжнародних експертів і вважаю, що хоча б один з 2-х інспекторів повинен мати досвід суддівської роботи. Переконаний: робота на посаді судді дає можливість більш об’єктивно, справедливо та комплексно підійти до підготовки відповідного висновку за дисциплінарною скаргою.

Навички, певні переконання та психологічні надбання, здобуті у процесі професійної діяльності, можуть бути корисними і в подальшій роботі. Тому дуже важливо при підготовці висновків за скаргами об’єктивно, професійно і всебічно підходити до виконання своєї роботи, намагатись утримуватися від обвинувального чи виправдувального підходів.

З 20 інспекторів 5 працювали суддями, 9 — в апараті судів, 2 — адвокатами, 4 — в секретаріатах ВРП та ВККС. Тому вважаю, що члени ВРП дослухалися до порад міжнародних експертів, і можу запевнити: майже всі інспектори мають досвід роботи в суді та відповідні фахові навички.

— Крім цього, міжнародні експерти радили, щоб добір юристів на посади інспекторів проходив прозоро та відкрито, аби суспільство та самі судді могли довіряти результатам їхньої роботи. Утім, у нас судді та громадськість дізнаються вже постфактум, хто ж став інспектором. Чи не позначиться це на рівні довіри до помічників членів Ради та до самих рішень ВРП?

— Сьогодні залишається актуальним питання щодо створення служби інспекторів, організації її роботи, навчання інспекторів з використанням передового світового досвіду, підвищення їхнього професійного рівня, удосконалення знань та навичок, уніфікації процесів, єдності практики. Чинне законодавство визначає інспектора як працівника патронатної служби і тільки на термін перебування члена ВРП в колегіальному органі.

Отже, член ВРП готує подання про призначення певної особи інспектором, а значить, несе певну відповідальність, тому і призначення відбувається за відповідною процедурою. Але в майбутньому варто, мабуть, переглянути законодавство в частині створення і діяльності служби інспекторів. Можливо, необхідно запровадити абсолютно нові підходи до статусу інспектора, процесуальних повноважень (прав та обов’язків), відповідальності та процедури призначення. Наше завдання — створити професійну службу, довести її ефективність і необхідність, а потім уже — порушувати питання щодо вдосконалення, в тому числі законодавства в цій сфері.

«Наша країна не настільки багата, щоб кожні 4 роки витрачати кошти на навчання та утримання нових інспекторів»

— Як вважаєте, члени ВРП повинні на 100% довіряти проектам висновків та рішень, підготовленим інспекторами? Чи все ж таки представники Ради мають перевіряти, чи випадково не припустилися інспектори помилки?

— Згідно з вимогами чинного законодавства член ВРП підписує відповідні запити та отримує відповіді, а інспектор виконує його доручення. Тому навіть на стадії підготовки висновку член ВРП повинен перевіряти будь-яку інформацію: це вимога закону.

В такому разі питання щодо довіри чи недовіри не виникає. Так визначив законодавець, який покладає відповідальність на члена ВРП. Однак ми вже говорили, що в майбутньому необхідно позбавити членів ВРП зайвої роботи, навіть суто технічної, а можливо, і в частині розслідування дисциплінарного проступку. Але це планується зробити після внесення відповідних змін до законодавства.

— Фактично інспектори збиратимуть доказову базу, на основі якої й прийматиметься відповідне рішення. Які навички мають бути в інспекторів для збору та аналізу потрібної інформації?

— Ваше питання стосується майбутнього, воно правильне і дуже актуальне. Наша країна не настільки багата, щоб кожні 4 роки витрачати кошти на навчання та утримання нових інспекторів. З огляду на норми чинного законодавства існує велика вірогідність повної заміни вже навчених і працюючих інспекторів, оскільки патронатна служба передбачає термін перебування на посаді тільки на строк обрання члена ВРП, а новий член Ради має право подати подання для призначення інспектором іншої особи. Вважаю, варто вже сьогодні замислитися над тим, як зберегти в майбутньому навчених професіоналів з досвідом роботи.

— У Положенні про інспектора ВРП перераховані повноваження, які виконуватимуть інспектори. Чому серед них немає такого обов’язку, як попередній аналіз матеріалів щодо втручання в діяльність служителів Феміди? Виходить, питання втручання є надто чутливим, тому ним займатимуться виключно члени ВРП, без залучення інспекторів?

— Передбачені в положенні повноваження інспекторів не виходять за рамки чинного законодавства. Тому все, що законом віднесено до компетенції члена ВРП, не може бути предметом діяльності інспектора. З огляду на власний досвід повністю погоджуюсь із тим, що питання втручання в діяльність суддів є надто чутливим і, можливо, в деяких випадках навіть політичним.

«Найголовніше в роботі — не кількість розглянутих скарг, а обґрунтованість висновків, які подаються на розгляд ВРП»

— В яких випадках потрібно відправляти інспектора в службове відрядження? Чи часто потрібно буде розбиратися в ситуації, так би мовити, на місці подій?

— На мою думку, дуже рідко. Сьогодні ми намагаємося запроваджувати нові засоби комунікації, зокрема такі, як електронний обмін, відеоконференція та отримання інформації з автоматизованих систем діловодства. Це дасть змогу швидко, просто і прозоро отримувати достовірну інформацію, а участь і спілкування в режимі он-лайн зекономить час і кошти.

Якщо говорити про суддів і громадян, слід зазначити, що такі відрядження не лише потребують витрат, але й матимуть наслідком десятки нерозглянутих справ під час поїздки судді до столиці.

Також секретаріат ВРП закінчує роботу над впровадженням електронної скарги, але нам необхідне внесення змін до назви ч.2 ст.107 закону «Про судоустрій і статус суддів». Варто слова: «Дисциплінарна скарга подається у письмовій формі» замінити: «письмовій або електронній формі». Також слід п.4 ч.2 цієї статті доповнити словами: «Дисциплінарна скарга підписується скаржником із зазначенням дати її підписання або ЕЦП у разі подання в електронній формі».

— Як вважаєте, чи сприятиме інститут інспекторів забезпеченню єдності практики в питаннях притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, відсторонення служителів Феміди від здійснення правосуддя? Чому?

— Єдність практики — це питання, яке більше стосується членів ВРП та секретарів дисциплінарних палат. Але якщо ми говоримо про створений на професійній основі постійно діючий інститут служби інспекторів з певними процесуальними повноваженнями (правами та обов’язками) і відповідальністю, то при зміні членів ВРП, а вони будуть змінюватися кожні 4 роки, можливо, якраз інститут служби інспекторів мав би стати тією інституційною пам’яттю установи, яка дасть змогу забезпечувати єдність практики.

— Скільки відсотків роботи, яку нині виконують члени ВРП, перекладуть собі на плечі інспектори? Чи достойно оплачуватиметься їхня робота?

— Важко сказати у відсотках, але можу запевнити, що ВРП працює в досить складному режимі перенавантаження. Кількість скарг зростає з кожним роком, не враховуючи багатотисячних залишків, переданих ВККС. Але найголовніше в нашій роботі — не кількість розглянутих скарг, а якість вивчення матеріалів та обґрунтованість висновків, які подаються на розгляд ВРП.

Контролюючи організацію роботи інспекторів, можу сказати, що робочий день майже кожного з них починається раніше від встановленого часу, а закінчується набагато пізніше. Іноді їм доводиться виходити на роботу й у вихідні, щоб встигнути доопрацювати висновки до засідання Ради або дисциплінарної палати. Це свідчить про надмірне навантаження.

Щодо оплати праці: якщо ми хочемо бачити на посадах інспекторів професіоналів, то необхідно в рази підвищити їм заробітну плату. Вона не повинна бути меншою від суддівської винагороди, причому на рівні судді апеляційного суду.

Дякую за увагу до діяльності нашої служби та за професійні запитання!