Олег Васьковський

суддя, секретар судової палати для розгляду справ про банкрутство

Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оксана Загацька

начальник відділу аналітичної допомоги суддям управління аналітичної та правової роботи

КГС ВС департаменту аналітичної та правової роботи

Повномасштабна збройна агресія рф внесла суттєві корективи в економічну стабільність великої кількості юридичних та фізичних осіб. Значну частину майна суб’єктів господарювання, особливо тих, що перебувають на окупованих територіях, було знищено, вони були змушені релокуватися, що своєю чергою ускладнило здійснення господарської діяльності такими суб’єктами, вплинуло на проведення розрахунків з контрагентами та виконання зобов’язань за договорами. Усі ці обставини безпосередньо або опосередковано позначилися на платоспроможності юридичних та фізичних осіб.

Верховна Рада України 13.07.2023 ухвалила Закон України № 3249-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства щодо застосування процедур банкрутства у період дії воєнного стану», яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ доповнено пунктом 1-6.

Зазначеним пунктом установлено, що тимчасово, під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102–IX, а також протягом шести місяців після його припинення чи скасування господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора, якщо боржник до проведення підготовчого засідання доведе господарському суду, що він внесений до електронного реєстру учасників відбору та виконавців державних контрактів (договорів) та має наявний контракт із державними замовниками у сфері оборони або вимоги кредитора (кредиторів) не задоволені внаслідок збройної агресії проти України, у тому числі через перебування єдиного майнового комплексу боржника на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій. Згаданий Закон набрав чинності 29.07.2023.

З моменту набрання наведеною нормою чинності, а це майже 10 місяців, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі – КГС ВС) напрацювала певну судову практику щодо застосування спеціальних законодавчих обмежень / заборон на відкриття провадження у справі про банкрутство та визначила основні орієнтири правозастосування зазначених положень. Зокрема, за цей період профільною палатою КГС ВС було ухвалено 12 судових рішень та сформовано відповідні правові позиції.

Верховний Суд, акцентуючи на значенні відкриття провадження у справі про банкрутство, вказав, що в розв'язанні питання про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника пріоритетним (порівняно із з’ясуванням обґрунтованості заявлених кредитором грошових вимог до боржника та визначенням їх розміру) є дотримання законодавчих обмежень / заборон на відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, які є чинними на дату розгляду та вирішення судом відповідного питання (постанова КГС ВС від 03.10.2023 у справі № 913/101/23).

Варто зауважити, що заборона, передбачена пунктом 1-6 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ, є умовною і тимчасовою, застосування її зумовлено введенням воєнного стану в Україні за Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022. Вона має процесуальний характер і підпорядковується загальному правилу застосування процесуального закону, чинного на момент вчинення відповідної процесуальної дії (частина третя статті 3 ГПК України).

Попри набрання відповідними змінами чинності лише з 29.07.2023, вони все ж мають ретроспективну дію: поширюються на всі передбачені названою нормою правовідносини та випадки стосовно відкриття провадження у справі про банкрутство. Це приклад законодавчої техніки для застосування дії закону в часі, а саме зворотної дії. Тобто положення пункту 1-6 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ є окремим застереженням щодо порядку та календарного періоду застосування зазначеної норми у плані поширення її на правовідносини у часі.

Отже, заборона за пунктом 1-6 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ поширюється і на ті правовідносини та випадки, що існували до набрання з 29.07.2023 чинності відповідною нормою, однак не раніше 24.02.2022 (постанови КГС ВС від 13.02.2024 у справі № 910/3561/23, від 05.03.2024 у справі № 911/414/23), оскільки передбачені цією нормою обставини / події (початок збройної агресії проти України, перебування єдиного майнового комплексу боржника на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях відповідно до визначеного законом переліку тощо) як причини, за яких вимоги кредитора (кредиторів) не могли бути задоволені боржником, відбулися до моменту врегулювання зазначених правовідносин відповідним законом.

З огляду на те, що норма пункту 1-6 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ не містить інших умов, окрім тих, що в ній наведені, її застосування не залежить від строків виникнення у боржника боргу, що став підставою для звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство (до / після початку збройної агресії російської федерації проти України).

Слід звернути увагу, що розв'язання питання про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника потребує врахування наявності між сторонами господарських правовідносин, у яких у боржника утворилась заборгованість перед кредитором, причини виникнення такої заборгованості, а також перебування активів, єдиного майнового комплексу на території, яка з 24.02.2022 була включена до переліку територій можливих бойових дій, та відсутність у підприємства боржника майна на території України, підконтрольній органам державної влади України.

Наприклад, у справі № 908/2344/23 про банкрутство ПАТ «Мелітопольгаз» КГС ВС зазначив, що для застосування визначеної пунктом 1-6 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ такої підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство як незадоволення боржником – юридичною особою вимог кредитора (кредиторів) саме внаслідок перебування цілісного майнового комплексу боржника на тимчасово окупованій російською федерацією території необхідним є встановлення судом певних обставин: наявність незадоволених боржником вимог кредитора (кредиторів) на дату проведення підготовчого засідання у справі про банкрутство; перебування цілісного майнового комплексу боржника на тимчасово окупованих російською федерацією територіях (відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій).

Що ж до іншої підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство боржника, передбаченої пунктом 1-6 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ, – внесення боржника до електронного реєстру учасників відбору та виконавців державних контрактів (договорів) та наявність наявного контракту з державними замовниками у сфері оборони, то Верховний Суд із цього приводу зазначив, що вжита в абзаці дев’ятому цього пункту конструкція «має діючий контракт з державними замовниками у сфері оборони» поширюється не лише на виконавців, що безпосередньо уклали державний контракт (договір) з державним замовником, а й на співвиконавців, яким передано частку такого державного контракту (договору) у визначеному статтею 33 Закону України «Про оборонні закупівлі» порядку (постанова КГС ВС від 07.03.2024 у справі № 920/971/23).

До наведеної законодавчої заборони на відкриття провадження у справі про банкрутство слід підходити обережно та виважено, щоб надалі уникнути будь-яких зловживань як з боку самих кредиторів, так і з боку боржника.

На кому ж лежить тягар доведення вказаних обставин? Із цього приводу доцільно зазначити, що положення статей 34, 35, 39 КУзПБ визначають умови та правила відкриття провадження у справі про банкрутство, а також завдання господарського суду у підготовчому засіданні з розгляду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відповідно статті 13, 73, 74 ГПК України регулюють порядок розподілу між сторонами тягаря доказування у господарському процесі. Водночас законодавець презюмує обов’язок господарського суду перевіряти (досліджувати та оцінювати) у підготовчому засіданні обґрунтованість відповідних вимог ініціюючого кредитора щодо наявності / відсутності усіх визначених КУзПБ матеріально-правових підстав для відмови судом у відкритті провадження у справі про банкрутство, незалежно від того, яка з підстав заперечувалася або стверджувалася сторонами (іншими учасниками у справі). Одна, наведений обов’язок суду не звільняє сторін від обов’язку доводити / спростовувати відповідні обставини щодо наявності / відсутності як загальних, так і спеціальних підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство.

Загалом, запровадження заборони на відкриття провадження у справі про банкрутство є виправданим, оскільки в умовах перебування майна боржника на територіях ведення бойових дій арбітражний керуючий буде позбавлений можливості належним чином здійснити аналіз фінансово-господарської діяльності боржника, провести інвентаризацію його майна, здійснити формування ліквідаційної маси боржника, продати майно банкрута з дотриманням вимог КУзПБ, а тому провадження у справі про банкрутство у цьому випадку не здатне досягти визначеної цим Кодексом мети – задоволення вимог кредитора або відновлення платоспроможності боржника.

Чи багато буде таких випадків? Час покаже…

"Юридична газета"