представників, щоб Рада не могла зв’язатися з ними самостійно.

«Інформація від міжнародних експертів, що їх було пізно повідомлено про участь у комісії, більше виглядає як політична акція, а не правова. В Україні понад 2 роки не працює ВККС, через що склалася катастрофічна ситуація з доступом громадян до правосуддя. Нині не здійснюють правосуддя 8 судів, а отже, 170 тис. людей не можуть себе захистити. З кожним місяцем ситуація погіршується, і ми говоримо про це вже майже 2 роки», — наголосив О.Маловацький.

Прикметно, що ВРП неодноразово звертала увагу як Президента, так і Верховної Ради на катастрофічний стан справ із забезпеченням судів кадрами. Нібито це знаходило розуміння і в наших міжнародних партнерів, із представниками посольств і грантових організацій включно. Останні на словах стверджували про всіляке сприяння в пришвидшенні початку роботи ВККС. Але коли дійшло до конкретних дій, фактично власноруч увімкнули гальма.

Натомість, за словами в.о. голови ВРП, уже наприкінці грудня закінчиться строк повноважень у ще близько 485 суддів. Це означає, що на початку 2022 року дефіцит сягне 3000, що загалом становить більше половини від загальної чисельності суддівських кадрів. «Тобто умовно майже пів-України залишиться без доступу до правосуддя», — резюмував він.

Уже зрозуміло, що навіть експрес-увімкнення КК в цю роботу не спроможне зарадити сповзанню української Феміди в прірву бездіяльності. Отже, дедалі частіше на дверях судів можна буде побачити таблички: «Суд зачинено, судді закінчилися».

Десятеро — на вихід!

Водночас саму ВРП тримають у напруженні ті самі міжнародні партнери, фактично погрожуючи «батогом», який вони ж і випросили в українського парламенту, — етичною радою. О.Маловацький застеріг: якщо в правовому регулюванні щодо обрання та роботи ЕР нічого не зміниться і її діяльність не відповідатиме Конституції, це призведе до вимушеного зупинення роботи ВРП. «Понад 10 членів ВРП будуть змушені залишити свої посади, оскільки діяльність ЕР буде, беззаперечно, неконституційною», — пояснив він причини й наслідки.

Водночас запевнив, що насправді ВРП підтримає будь-яку реформу, яка покращить доступ громадян до правосуддя, зменшить навантаження на діючих суддів, допоможе охочим отримати доступ до професії судді та водночас відповідатиме Конституції, законам, буде виваженою та системною.

Між іншим, законодавець власноруч зробив усе, аби максимально ускладнити початок роботи ЕР. Так, за законом, тільки голова ВРП може призначити членів першого складу ради. Однак О.Маловацький залишається дотепер 

виконувачем обов’язків. Отже, юридично не може цього зробити.

Так, закон передбачає й обхідний шлях: перші 3 кандидати, яких подали суб’єкти призначення (міжнародні партнери та рада суддів) автоматично вважатимуться обраними. Але якщо читати закон буквально, то такий варіант «грає» тільки в разі, якщо голова ВРП є, але не виконав свого обов’язку.

Тож тепер сторони цього конфлікту тупцюють на місці, ніби очікуючи промашки опонента. Точніше, наступають на чужі граблі, які підкинули одна одній.

Проте якщо в міжнародних партнерів у принципі є час, аби дочекатися, доки «повз них пропливе труп ворога», то в українських громадян навряд чи вистачить терпіння за всім цим спостерігати, коли й без того недосяжна справедливість розтане, немов примара.

Фото з сайту: https://zib.com.ua/ 

Видання "Закон і Бізнес"