Наталія Богацька, голова Асоціації суддів господарських судів України (АСГСУ), голова Південно-західного апеляційного господарського суду, спеціально для «Судово-юридичної газети»

Ситуація щодо фінансового забезпечення судової влади на 2021 рік була прогнозована ще наприкінці жовтня 2020 року, коли був опублікований проект Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», та стала очевидною після прийняття даного Закону.

На 2021 рік для місцевих, апеляційних судів та функціонування органів та установ системи правосуддя передбачено видатки в обсязі 15 млрд 651 млн грн, що лише на 1 млрд грн більше, ніж видатки, які були затверджено на 2020 рік.

Враховуючи те, що виділені кошти на 2020 рік задовольняли потребу судової системи лише на 50-60%, і ситуація із недофінансуванням не була виправлена на кінець року, новий бюджетний рік був розпочатий з існуючими кредиторськими заборгованостями судів та дефіцитом елементарних товарів необхідних для організації здійснення правосуддя, як-то поштові марки, конверти, папір тощо.

Чисельні звернення Вищої ради правосуддя, Ради суддів України, Держаної судової адміністрації України, Асоціації суддів господарських судів України, Асоціації розвитку суддівського самоврядування України до органів законодавчої та виконавчої влади щодо критичного стану недофінансування судової гілки влади наразі не виправдали очікувань щодо збільшення у 2021 році видатків на забезпечення здійснення правосуддя судами.

Фонд оплати праці працівників апарату суду, фонд суддівської винагороди, а також фонди нарахувань на оплату праці на 2021 рік взагалі не задовольняють існуючі потреби, виходячи із фактичної чисельності працівників судів.

Водночас, під час висвітлення інформації щодо середньої заробітної плати працівників апарату суду, суддівської винагороди завжди мова йде про розмір нарахувань, а не розмір фактичних виплат, хоча у кожного працівника суду, судді відрахування на податки складають 19,5% від нарахованої суми.

Дефіцит нарахувань по заробітній платі працівникам апарату суду став наслідком того, що головні спеціалісти, провідні спеціалісти, секретарі судових засідань як першої інстанції так і апеляційної інстанції фактично отримують нарівні з працівниками із обслуговування – 4830 грн., тобто менше ніж мінімальна заробітна плата по Україні – 6000 грн.

При цьому, майже кожен суд в системі не мав можливості 100% виплатити заробітну плату у січні як суддям, так і працівникам апарату суду, а кредиторську заборгованість по виплатам погашено за рахунок кошторисних призначень на лютий.

Крім того, коли мова йде про обсяг фінансування, не висвітлюється, що сума видатків споживання включає в себе крім виплат на оплату праці, у тому числі 19,5% відрахувань, також ще витрати на комунальні послуги та енергоносії, а також і податок на ЄСВ у розмірі 22%, та інші поточні видатки.

Ще у 2020 році у порівнянні з попередніми роками розмір заробітної плати працівників апаратів судів зменшився майже у 3 рази, що призвело до значного відтоку кваліфікованих кадрів.

Якщо ситуація із фінансуванням судів не буде виправлена до кінця березня місяця, то в судах взагалі неможливо буде якісно організувати умови для здійснення правосуддя з огляду на відтік кваліфікованих кадрів та відсутність бажаючих прийняти на себе обов’язки та обмеження щодо проходження державної служби, встановлені Законом України «Про державну службу», з урахуванням заробітної плати у сумі 4830 грн.

Окремими відкритими проблемними питаннями залишаються ситуація із неврегульованістю порядку виплат суддям компенсацій за неотриману частину суддівської винагороди через карантинні обмеження на виконання рішення Конституційного Суду України №10-р/2020 від 28.08.2020, яким визнано неконституційними положення Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» №553-ІХ від 13.04.2020 щодо обмеження розміру суддівської винагороди, відсутність у Державному бюджеті України на 2021 рік коштів на виплату вихідної допомоги та інше.

Тривалість розгляду судових справ, якість судових рішень, контроль за виконанням судових рішень – стан цих показників характеризує спроможність держави забезпечити Конституційні гарантії кожної людини на відновлення порушених прав та свобод, а тому критичність ситуації неминуче вплине і на економічний,  і соціальний стан країни.

Не отримання учасниками судових справ процесуальних документів суду, накладення часу розгляду справ та перенесення слухань на тривалий проміжок часу – все це зумовлено недостатньою чисельністю суддів, неукомплектованістю апаратів судів, та відсутністю можливості належного матеріально-технічного забезпечення суду, організаційного забезпечення правосуддя та забезпечення фінансових гарантій незалежності суддів та працівників апаратів.

Припинення добору суддівських кадрів через блокування роботи ВККСУ, систематичні законодавчі маніпулювання та зменшення фінансування судової системи, передумови щодо блокування роботи основного органу суддівського врядування – ВРП через ініціативу введення Етичної ради, рішення якої вважається ухваленим, за умови чотирьох голосів, три з яких мають бути з числа рекомендованих міжнародними організаціями, що надасть змогу сформувати підконтрольний склад ВРП та здійснювати тиск на суддів через дисциплінарні провадження, у сукупності свідчить про намагання влади або окремих її представників, знищити незалежність судової системи з метою ручного управління судами.

Чим це закінчиться – теж прогнозовано, з огляду на чисельні рекомендації Венеціанської комісії, практики Європейського суду та наостанок резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи, яка закликала утриматися від подальших дій, які можуть мати «тривалий згубний вплив» на незалежність судової системи та верховенство права.

Та вже сьогодні ми маємо негативні наслідки через порушення прав тих людей, які звернулися до суду за захистом свої порушених прав, сплатили судовий збір та просто не розуміють, чому суд не в змозі елементарно їм направити засобом поштового зв’язку завірену копію рішення…

Звертає на себе увагу той факт, що незважаючи на недофінансування судів на 50-60% у 2020 році, при прийняті бюджету на 2021 рік обсяг видатків  для місцевих та апеляційних судів України не тільки не збільшено, а навпаки зменшено на 4,31%, тобто залишено фактично на рівні початку 2020 року. Натомість окремим державним установам видатки збільшено від 20 до 50%.

"Судово-юридична газета"