До Господарського суду Дніпропетровської області звернулось публічне акціонерне товариство (позивач) з позовом про стягнення з військової частини (відповідач) заборгованості у розмірі 7 969 678,96 грн. (справа №904/3688/17).

У якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача приймало участь Міністерство оборони України.

Під час розгляду справи господарським судом встановлено, що в березні 2014 року відповідач звернувся до позивача з листом, у якому просив здійснити заправку авіаційної техніки Збройних Сил України паливом для реактивних двигунів.

Відпуск палива відповідач просив здійснювати без попередньої оплати з урахуванням завдань, які будуть виконуватися Збройними Силами України, за письмовою заявкою надісланою Міністерством оборони України на адресу позивача.

Протягом березня-липня 2014 року позивач передав, а відповідач прийняв паливо для реактивних двигунів на суму 7 969 678,96 грн., що підтверджується підписаними сторонами і скріпленими печатками актами приймання-передачі нафтопродуктів.

Відповідно до ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч.1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку про те, що акти приймання-передачі нафтопродуктів свідчать про досягнення між сторонами домовленості із встановлення договірних відносин. Тобто, сторонами в письмовій формі погоджено предмет поставки, умови передачі товару, ціну, кількість і суму поставки.

Водночас, за приписами п.1 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов’язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Скориставшись наданим правом, господарський суд встановив наявність підстав недійсності договору поставки нафтопродуктів, укладеного між сторонами шляхом оформлення актів приймання-передачі нафтопродуктів.

Так, суд зазначив, що при укладанні договору сторонами не були дотримані вимоги Закону України «Про здійснення державних закупівель», а саме договір укладений без проведення процедур закупівлі.

З огляду на викладене, Господарський суд Дніпропетровської області 29.05.2017 прийняв рішення у справі №904/3688/17, яким:

- відмовив публічному акціонерному товариству в задоволенні позовних вимог;

- визнав недійсним договір поставки нафтопродуктів, укладений між публічним акціонерним товариством і військовою частиною та оформлений актами приймання-передачі нафтопродуктів.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд постановою від 15.11.2017 залишив без змін зазначене вище рішення суду першої інстанції.

За повідомленням прес-служби суду