Дане узагальнення  проводиться  за І півріччя 2017 року.

Підставою для проведення  даного аналізу є план роботи  Великописарівського районного суду Сумської області  на  друге  півріччя 2017 року, затверджений  11.08.2017.

Перелік матеріалів,  що використовується під час проведення дослідження:

-     КК України;

-      КПК України;

• Обліково-статистичні картки  з  кримінальних справ;
• Обліково-статистичний звіт за І півріччя 2017 року.

Загальною декларацією прав людини (статті 3,9) та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України (стаття 5), визначено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість і ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання.

Статтею 29 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою.

  Запобіжні  заходи  -  це   заходи   забезпечення   кримінального  провадження,  застосування  яких супроводжується  обмеженням  конституційних  прав і свобод осіб, які підозрюються  (обвинувачуються) у вчиненні  кримінальних правопорушень. Ці  обмеження  стосуються  свободи  пересування  та  вільному  вибору  місця  перебування.  

Слідчим суддею в ході досудового розслідування за клопотанням слідчого, яке узгоджене з прокурором, вирішуються питання про застосування таких особливих заходів забезпечення кримінального провадження як запобіжних заходів:

- особисте зобов’язання, яке полягає у покладенні на підозрюваного чи обвинуваченого судом певних зобов’язань, якими можуть бути зокрема: зобов’язання підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади; прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом, інші (ст. ст. 179, 194 КПК);

- особиста порука, яка полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього указаних вище у попередньому абзаці обов’язків і зобов’язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу (ст. 180 КПК);

- застава, яка полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі їх невиконання (ст. 182 КПК);

- домашній арешт, який полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби (ст. 181 КПК);

- тримання під вартою, який є виключним запобіжним заходом й полягає в примусовому утримуванні особи на визначений слідчим суддею і законом період часу у спеціальній установі, й застосовується виключно тоді, коли інші запобіжні заходи не можуть бути достатньо ефективними (ст. 183 КПК). Безумовно кожен запобіжний захід мають свої особливості, проблемні і суперечливі моменти.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу  є  забезпечення  виконання підозрюваним,  обвинуваченим  покладених на нього  процесуальних  обов’язків,  а  також  запобігання  спробам:

1)  переховуватися  від   органів досудового  розслідування  та /або суду;

2)  знищити,  сховати  або  спотворити  будь-які  із речей   чи  документів,   які мають істотне  значення  для встановлення  обставин  кримінального  правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка,  іншого підозрюваного,  обвинуваченого, експерта,  спеціаліста,   у цьому  ж  кримінальному   провадженні;

4)  перешкоджати  кримінальному провадженню  іншим  чином;

5) вчинити 

інше  кримінальне  правопорушення  чи  продовжити  кримінальне правопорушення, у якому  підозрюється, обвинувачується.

Підставою   застосування запобіжного заходу є  наявність  обґрунтованої підозри  у вчиненні  особою кримінального правопорушення, а  також наявність  ризиків,  які дають  достатні підстави  слідчому судді,  суду вважати,   що підозрюваний, обвинувачений,  засуджений може здійснити дії,  передбачені частиною першою  цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати  застосування запобіжного  заходу без  наявності  для цього  підстав,  передбачених цим Кодексом.

Згідно статистичної інформації щодо кількості розгляду слідчими суддями клопотань про обрання запобіжних заходів протягом 1 півріччя 2017 року до Великописарівського районного суду Сумської області надійшли такі види клопотань про застосування запобіжних заходів як:

1) клопотання про особисте зобов’язання:

надійшло- 13

задоволено-13

відмовлено-0

Апеляційні скарги не надходили.

2) клопотання про домашній арешт:

надійшло-1

задоволено-1

відмовлено-0

Апеляційні скарги не надходили.

3) клопотання про тримання під вартою:

надійшло-8

задоволено-7

відмовлено – 1

Подано апеляційну скаргу по 1 клопотанню.

Клопотання про застосування таких запобіжних заходів як особиста порука та застава до суду не надходили.

І.  Відповідно до ч. 1 ст. 179 КПК України особисте зобов’язання полягає  у покладенні   на підозрюваного, обвинуваченого зобов’язання  виконувати покладені на нього слідчим суддею,  судом обов’язки,  передбачені  статтею 194 цього Кодексу. Особисте зобов’язання є найбільш м’яким у системі запобіжних заходів. Разом з тим, застосування особистого зобов’язання дозволяє досягти завдання кримінального провадження, а також забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків завдяки незначній мірі процесуального примусу, що характеризує його як найбільш гуманний запобіжний захід.

В провадженні Великописарівського районного суду Сумської області перебували клопотання про застосування запобіжного заходу про особисте зобов’язання – справи:

№ 575/163/17 /слідчий судді Семенова О.С./;

№ 575/218/17 /слідчий судді Савєльєва А.І./;

№ 575/330/17 /слідчий судді Семенова О.С./;

№ 575/330/17 /слідчий судді Семенова О.С./;

№ 575/331/17 /слідчий судді Семенова О.С./;

№ 575/423/17 /слідчий судді Семенова О.С./;

№ 575/452/17 /слідчий судді Семенова О.С./;

№ 575/614/17 /слідчий судді Семенова О.С./;

№ 575/614/17 /слідчий судді Семенова О.С./;

№ 575/685/17 /слідчий судді Семенова О.С./;

№ 575/717/17 /слідчий судді Семенова О.С./;

№ 575/726/17 /слідчий судді Семенова О.С./;

№ 575/925/17 /слідчий судді Савєльєва А.І./.

Слідчі судді Великописарівського районного суду Сумської області задовольняючи клопотання слідчих про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання враховували те, що в судових засіданнях будо доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваними кримінальних правопорушень, особи підозрюваних, даних, що характеризують осіб, тяжкість злочинів, обставини справ.

Наприклад, справа № 575/925/17 /слідчий суддя Савєльєва А.І./  клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання відносно Жерьобкіна О.І. Слідчий суддя задовольнив клопотання  врахувавши, що у даному кримінальному провадженні наявні вагомі докази, на підставі яких дійшов висновку про обгрунтовану  підозру Жерьобкіну О.І. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, врахував тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні вказаного кримінального правопорушення призначення, загрожує покарання у виді позбавлення волі від 3 до 6 років. Крім  наявності ризиків, передбачених п.п.1. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховув особу підозрюваного, його вік, стан здоров’я, міцність соціальних зв’язків, в тому числі наявність у нього родини й  утриманців, сімейний стан цієї особи, стан здоров’я членів його сім’ї, кількість та вік дітей, строк фактичного проживання у цій місцевості, зокрема те, що Жерьобкін О.І. на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання (зареєстроване), однак фактично проживає за іншою адресою, ніде працює на території Великописарівського району, не має засобів для існування, вчинив тяжкий корисливий злочин. З метою забезпечення виконання виконання підозрюваним покладених на нього прцесуальних обов’язків, а також запобігання спробам переховуватися  від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином слідчий судді прийшов до переконливого висновку щодо задоволення клопотання слідчого і застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді особистого зобов’язання з покладенням на нього обов’язків, передбачених ст. 194 КПК України.

 ІІ. Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. 

            Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

            Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого.

            Орган внутрішніх справ повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження.

            Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з’являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов’язаних із виконанням покладених на неї зобов’язань, використовувати електронні засоби контролю.

            Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.

            Домашній арешт як запобіжний захід полягає в обмеженні свободи пересування підозрюваного, обвинуваченого шляхом його ізоляції в житлі через заборону залишати житло цілодобово або у певний період доби. Його може бути застосовано лише до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.

            Під житлом у значенні, що використовується в коментованій статті, треба розуміти: а) будинок приватної форми власності з усіма приміщеннями, в яких постійно чи тимчасово проживає підозрюваний, обвинувачений, включаючи приміщення, не призначені для проживання, але які є складовою будинку; б) будь-яке житлове приміщення, незалежно від форми власності, яке належить до житлового фонду і використовується підозрюваним, обвинуваченим для постійного або тимчасового проживання (будинок, квартира в будинку будь-якої форми власності, окрема кімната в квартирі з необхідними для проживання приміщеннями тощо); в) будь-яке інше приміщення або забудова, у яких постійно чи тимчасово проживає підозрюваний, обвинувачений, які не належать до житлового фонду, але пристосовані для постійного або тимчасового проживання.

            Режим ізоляції підозрюваного, обвинуваченого в межах житла включає лише ізоляцію на визначений час: цілодобово або на певний період, наприклад з 22 до 6 години. Можливість встановлення інших обмежень при домашньому арешті в законі не передбачено. Проте на підозрюваного, обвинуваченого при обранні до нього цього запобіжного заходу як такого, що не пов’язаний з триманням під вартою, може бути покладено один або кілька обов’язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

            Процесуальний порядок застосування цього запобіжного заходу зводиться до: а) подання слідчим, за погодженням з прокурором, вмотивованого клопотання слідчому судді, суду про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та доказів на підтвердження його подання; б) постановления слідчим суддею, судом за результатами розгляду клопотання вмотивованої ухвали про застосування до підозрюваного, обвинуваченого домашнього арешту з точним визначенням у ній житла, в якому він буде ізольований і у якому часовому режимі, та роз'ясненням йому суті домашнього арешту і наслідків його недотримання; в) направлення ухвали для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого; г) повідомлення органу внутрішніх справ слідчому судді, суду про взяття особи на облік.

            Контроль за дотриманням підозрюваним, обвинуваченим умов домашнього арешту покладений на орган внутрішніх справ шляхом здійснення його працівниками процесуальних заходів, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

            Строк домашнього арешту як запобіжного заходу, обраного за ухвалою слідчого судді, обмежений двома місяцями. Його продовження до шести місяців можливе лише у разі необхідності за клопотанням прокурора, в межах строку досудового розслідування і в тому ж порядку, що й продовження строку тримання під вартою (ст. 199 КПК). По закінченні цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.

            В провадженні  Великописарівського районного суду перебувало 1 клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - справа № 575/141/17 відносно Албовк Р.А. /слідчий  суддя Семенова О.С./.

            Ухвалою слідчого судді дане клопотання було задоволено оскільки в судовому засідання встановлено, що Албовк Р.А. підозрюється у вчиненні злочину за ознаками ч. 1 ст. 121 КК України, який відноситься згідно статті 12 КК до  тяжкого, відповідальність за який передбачена у виді позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років; проживає не за місцем своєї реєстрації, посередньо характеризується за  місцем фактичного проживання, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, постійної роботи не має, раніше не судима.                                                                     Під час розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні Албовк Р.А.  кримінального правопорушення,  її вина підтверджується  протоколами огляду місця події, допитів потерпілого, свідків.                                                                                                                                   З урахуванням особи підозрюваної, тяжкості злочину, обставин кримінального провадження, даних, що характеризують її особу, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність застосування до Албовк Р.А. запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки є підстави вважати, що остання може переховуватися від суду та слідства, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

ІІІ.  Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст 177 КПК України.                           Вичерпний перелік підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено у ч. 2 ст. 183 КПК України та розширеному тлумаченню не підлягає.

    При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров’я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв’язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини /ст. 178 КПК України/.

      Згідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов’язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.                       В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов’язки з передбачених ст. 194  цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

      Виключно у випадках, перелік яких встановлено в  ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначити розмір застави, зокрема:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею. Слід мати на увазі, що у такому разі слідчий суддя, суд також вправі застосувати інший (більший) розмір застави (як альтернатива) відповідно до положень  ч. 10 ст. 182 КПК.

            Слідчі судді Великописарівського районного суду Сумської області обгрунтовано обирають розмір застави при вирішення питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

    Строки застосування такого запобіжного заходу передбачено у  ст. 197 КПК України. Слідчому судді, суду необхідно враховувати вимоги дотримання розумного строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, продовження строку тримання під вартою. Загальні положення щодо розумних строків у кримінальному провадженні встановлено у ст. 28 КПК України та конкретизовано у ст. 197 КПК України. Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку цього запобіжного заходу не може перевищувати шістдесяти днів. Слідчий суддя, суд зобов’язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою дату закінчення її дії  /ч. 4 ст. 196 КПК України/.

Якщо триманню під вартою передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, строк тримання під вартою обчислюється з моменту затримання. Час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи включається до строку тримання під вартою.

У провадженні Великописарівського районного суду перебувало  8 клопотань слідчих про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою:

№ 575/236/17 /слідчий суддя Семенова О.С./;

№ 575/329/17 /слідчий суддя Семенова О.С./;

№ 575/423/17 /слідчий суддя Семенова О.С./;

№ 575/548/17 /слідчий суддя Семенова О.С./;

№ 575/669/17 /слідчий суддя Семенова О.С./;

№ 575/730/17 /слідчий суддя Семенова О.С./;

№ 575/868/17 /слідчий суддя Семенова О.С./;

№ 575/982/17 /слідчий суддя Савєльєва А.І./.

З них 7 – задоволено, 1- відмовлено у задоволенні.

            Так наприклад, справа № 575/423/17 клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12017200150000075 від 04.04.2017   відносно Псурцева С.О. /слідчий суддя Семенова О.С./.

 Задовольнаючи клопотання слідчий суддя враховувала, що в кримінальнальному провадженню наявні вагомі докази, на підставі яких прийшла до висновку про обґрунтовану підозру особам у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого   ч. 3 ст. 185 КК України, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, відомості про особу.

До того ж, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, передбачених  пунктами 1, 3- 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя поряд з цим також враховує особу підозрюваного, його вік, стан здоров’я, міцність соціальних зв’язків – що Псурцев С.О. є  судимим, інкримінований йому злочин вчинив під час умовно - дострокового звільнення, на шлях виправлення не став,  продовжує вчиняти  кримінальні правопорушення, проживає не за місцем реєстрації, не має постійного доходу,  роботи чи іншого зайняття та сім’ї . З його пояснень слідує, що він їздить до Російської Федерації на заробітки. Його посилання на вагітну співмешканку не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, так як відповідно довідки сільської ради він проживає разом з матір’ю, довідка про її вагітність теж суду не надана.

На підставі викладеного, суд дійшов переконливого висновку, що  в судовому засіданні  слідчий та прокурор  довели, що інший більш м’який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам. Дійсно існують ризики, вказані в статті 177 КПК України, оскільки Псурцев С.О.   змінює місце свого перебування, продовжує вчиняти злочини, здійснює тиск на іншого підозрюваного шляхом підкупу. Ці факти дають підстави суду  зробити висновок, що він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та продовжувати вчиняти інші злочини.

Кримінальне провадження № 575/730/17 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою  відносно Даниленка А.П., підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України /слідчий суддя Семенова О.С./.

Ухвалою слідчого судді Великописарівського районного суду Сумської області від 30.06.2017 у задоволенні клопотання слідчого СВ Великописарівського ВП Охтирського ВП ГУ НП в Сумській області про застосування запобіжного  заходу у вигляді  тримання під вартою відносно Даниленка А.П. відмовлено. Застосовано  підозрюваному  Даниленку А.П. у кримінальному провадженні № 12017200150000107  від 16.05.2017  у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України запобіжний захід у вигляді  домашнього арешту /без застосування  електронних засобів контролю/ строком  на два місяці, обчислюючи цей строк з  01.07.2017 року  і до 01.09. 2017 включно.

Не погоджуючись із рішенням слідчого судді, прокурором було подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 19.07.2017 відмовлено в задоволенні клпотання прокурора у кримінальному провадженні про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Великописарівського районного суду Сумської області від 30.06.2017 про застосування до підозрюваного Даниленка А.П. запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Апеляційну скаргу повернуто прокурору у кримінальному провадженні.

 Слідчі судді обгрунтовано обирають розмір застави при вирішення питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

 Висновок

Результати узагальнення судової практики свідчать, що при вирішенні питань, пов’язаних із застосуванням заходів забезпечення кримінального провадження, слідчими суддями враховуються загальні вимоги, які стосуються таких заходів, закріплені у КПК України. Також розглядаючи клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, слідчі судді звертають увагу на те, що відповідні клопотання повинні  бути належним чином обґрунтованими.

                         Суддя                                                                           О.С.Семенова

За повідомленням прес-служби суду