Відбулось підготовче судове засідання у кримінальному провадженні на підставі обвинувального акту щодо жінки - організаторки міжнародного каналу постачання «живого товару».

Колегія суддів у складі: головуючого - судді Захарченка Дмитра Володимировича, суддів - Тихонової Н. С. та Крутія Ю. П. вважала за можливе призначити судовий розгляд кримінального провадження у відкритому судовому засіданні.

Крім того, прокурором було подано клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченої, в зв'язку з тим, що ризики вчинення нею інших кримінальних правопорушень, переховування від суду, незаконного впливу на свідків, не зменшилися.

Однак, колегія суддів, не погодилась з доводами прокурора, та вважала, що клопотання прокурора не підлягає задоволенню.

В своїй ухвалі, судді зазначили, що відповідно до вимог ч.2 ст.199 КПК України, з дотримання вимог якої повинен діяти суд, відповідно до положень ч.3 ст.315 КПК України, суд при розгляді клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, повинен вирішити питання про наявність обставин не зменшення ризиків, які є підставою для тримання під вартою та відповідно до вимог ч.5 ст.199 КПК України, зобов’язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

При цьому, прокурором не доведено вказаних обставин, оскільки незважаючи на намагання суду отримати підтвердження обставин, зазначених у клопотанні, прокурором надано лише ухвалу слідчого судді від 25.10.2017 про продовження строку тримання обвинуваченої під вартою, яка містить лише твердження про наявність ризиків для тримання обвинуваченої під вартою та не містить будь-яких відомостей про обставини, що свідчать про не зменшення ризиків, які є підставою для тримання обвинуваченої під вартою, що, враховуючи вимоги ч.5 ст.199 КПК України, робить не можливим прийняття судом відповідного рішення.

При цьому, суд враховує, що наявність будь-яких ризиків не може обумовлюватися тільки єдиною доведеною прокурором обставиною, - тяжкістю злочину, на що неодноразово вказано у рішеннях Європейського суду з прав людини, з урахуванням практики якого застосовується кримінальне процесуальне законодавство України, відповідно до вимог ст.9 КПК України, зокрема у рішеннях "В. проти Швейцарії" від 26.01.1993 р., "Мамедова проти Росії" від 01.06.2006 р., виходячи з яких наявність ризиків переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів не можна оцінювати залежно від суворості можливого покарання, беручи до уваги тільки тяжкість злочину та тримання під вартою не можна застосовувати, як передбачення вироку у формі позбавлення волі.

Відповідно до ч.3 ст.194 КПК України, суд має право зобов’язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор не доведе обставин існування ризиків та обставин недостатності застосування більш м’яких запобіжних заходів.

Таким чином, в зв'язку з не доведенням обставин, що свідчать про не зменшення ризиків, які є підставою для тримання обвинуваченої під вартою, враховуючи вимоги ч.3 ст.194 КПК України, суд вважав необхідним відмовити у продовженні тримання обвинуваченої під вартою та зобов’язати обвинувачену прибувати за кожною вимогою до суду.

Судовий розгляд кримінального провадження призначено на 22 січня 2018 року о 15-00.

Ухвала суду відправлена до Єдиного державного реєстру судових рішень.

 За повідомленням прес-служби суду