Розглянувши проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Вищу раду правосуддя» щодо особливостей ухвалення рішення про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя в порядку дисциплінарної відповідальності, ВРП дійшла висновку про недоцільність його прийняття з огляду на таке.

Види дисциплінарного стягнення щодо суддів визначено частиною першою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктом 4 якої встановлено, що до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Загальні вимоги щодо змісту рішення Дисциплінарної палати ВРП встановлено частиною восьмою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Пунктом 4 частини першої статті 105 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»  визначено повноваження Національної школи суддів України щодо проведення курсів навчання, встановлених кваліфікаційним або дисциплінарним органом, для підвищення кваліфікації суддів, які тимчасово відсторонені від здійснення правосуддя.

Повноваження Вищої кваліфікаційної комісії суддів України також встановлено статтею 93 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Отже, повноваження Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України чітко визначені законодавством та не потребують удосконалення. Таким чином, прийняття цього законопроекту не може досягнути задекларованої автором мети в частині розмежування повноважень органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та ВККСУ. Крім того, законопроект № 7230 не відповідає вимогам нормотворчої техніки, оскільки запропоновані зміни по суті лише дублюють норми вже чинних законодавчих актів, а відповідно до загальних вимог нормотворчої техніки проекти законів та нормативно-правових актів мають раціонально й адекватно врегульовувати суспільні відносини; правові норми  мають бути стислими, чіткими та недвозначними.

З огляду на зазначене ВРП не підтримала законопроекту№ 7230 та вважає його прийняття недоцільним.

Нагадаємо, що до повноважень ВРП пунктом 15 частини першої статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» віднесено надання обов’язкових для розгляду консультативних висновків  щодо законопроектів із питань утворення, реорганізації чи ліквідації судів, судоустрою і статусу суддів.

Прес-центр судової влади України