У листопаді 2015 року засуджений Д., разом з потерпілою В., знаходились на поминках, де вживали спиртні напої. Далі, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, на подвір’ї  будинку, між засудженим Д. та потерпілою В. виникла сварка, в результаті якої засуджений  Д. на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно  наніс удар в область голови потерпілій   В.  Далі, засуджений  разом з потерпілою направились до свого місця мешкання. Під час руху, продовжуючи свої злочині дії, засуджений умисно наніс рукою декілька ударів потерпілій в область голови, в результаті чого заподіяв останній тяжкі тілесні ушкодження, від яких вона через 6-8 годин померла в приміщені будинку, де мешкав засуджений.

          В судовому засіданні чоловік в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ст. 121 ч.2 КК України свою провину не визнав та пояснив наступне: в листопаді 2015 року він разом з потерпілою були на похоронах його батька та потім залишись на поминки, де вживали спиртні напої. Він та потерпіла пили вино. Потерпіла була в нетверезому стані та вела себе за столом не коректно, а саме, кидалась  ложками та пиріжками, в зв’язку з чим  він запропонував їй піти додому. Між ними на подвір’ї будинку виникла сварка і він один раз наніс удар потерпілій долонею лівої руки в область її правої щелепи. Далі вони вийшли на вулицю та пішли додому по дорозі потерпіла  вела себе не коректно. Він ударив її лівою рукою два рази в область шиї за те, що вона кричала та просила її залишити відпочивати в тому місці. Йдучи далі, він весь час вів потерпілу, вона обперлась на нього, потім посадив її на лавку біля будинку та у власника будинку попросив води. Він був відсутній декілька хвилин, потерпіла сиділа на лавці на відстані 15 метрів. Коли він приніс воду, то побачив, що потерпіла впала обличчям вниз з лавки на ґрунтову дорогу, у неї з носу пішла кров, був розбитий ніс, вона була повернута обличчям до нього. Потерпіла була у сильному алкогольному сп’янінні. Він її підняв і вони разом пішли в бік їхнього будинку. До цього він з потерпілою зустрічався місяць, йому було відомо, що вона не повнолітня. Вона проживала  у нього вдома, конфліктних ситуацій до тих подій між ними не було. Прийшовши до себе додому  він роздягнув потерпілу та вони лягли відпочивати. Вночі він почув, що вона хрипить та не реагує. Приблизно через годину він побіг до сусідів щоб викликати швидку допомогу, яка приїхала через 10-15 хвилин, але лікар констатував смерть потерпілої. Вважає, що від його ударів потерпіла не могла померти, тому що його перший удар був легкий, від нього нічого не змінилось в її поведінці, вона просто притихла. Коли він потерпілу ударив вдруге лівою рукою в область шиї, то правою рукою тримав її. Також пояснив, що нещодавно додому прийшла потерпіла та розповіла, що її побив батько ручкою від сокири. Після цього він разом з потерпілою з цікавості пішов додому до її батька запитати, за що той побив доньку, але останній нічого не пам’ятав. Вважав себе невинуватим та просив виправдати.

Винуватість засудженого підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме: показами потерпілих- родичів померлої дівчини, які розповіли,що від родичів засудженого їм було відомо, що останній в стані алкогольного сп’яніння стає неадекватним, що він знущається над дівчиною, та що до нього у потерпілої був нормальний стан здоров’я, вони переконували потерпілу не зустрічатися з засудженим,але та не прислухалася.

Подруги потерпілої розповіли, що потерпіла неодноразово скаржилася,що засуджений б’є її,коли вживає алкогольні напої, коли він у тверезому стані в них нормальні стосунки.

         Свідок З., яка у судовому засіданні пояснила, що в той день вона була на похоронах, де  зустрілись з засудженим та потерпілою з якими раніше не була знайома. Після похорон відбулись поминки. Вона бачила як ці молоді люди вийшли з будинку, і на подвір’ї засуджений правою рукою вдарив потерпілу в обличчя долонею, від удару вона не падала. Коли вони вже вийшли на вулицю та були на відстані приблизно 50-70 метрів то вона побачила, що по дорозі потерпіла В. впала на землю, тому що піднімали з землі шапку. Засуджений підняв потерпілу та вони пішли далі. Їй не відомо про те,  обвинувачений вдарив чи штовхнув потерпілу В., але вона точно бачила, що потерпіла  впала на землю спиною.

Мати дівчини у судовому засіданні пояснила, що нещодавно донька прийшла додому пізно, батько за це накричав на неї та один раз вдарив її по обличчю долонею, при цьому вона не падала, більше ударів не наносив, після чого вона втекла з дому до засудженого.  За два дні до смерті донька  прийшла додому, взяла свої речі і пішла. Через декілька днів їй зателефонував слідчий і сказав, що донька померла і знаходиться у морзі. Раніше, біля місяця до смерті донька їй говорила, що засуджений бив її по обличчю. Батько казав те саме.

Крім того, вина засудженого у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ст.121 ч.2 УК України підтверджується також зібраними по кримінальному провадженню і другими доказами, а саме:  судово-медичною експертизою, що підтвердила причину смерті потерпілої від тяжкого тілесного ушкодження в області голови, протоколом огляду місця подій,протоколом огляду тіла загиблої,експертизами та іншими доказами, які не дають сумніву у його винуватості.

       Суд критично віднісся  до показів засудженого який стверджував, що від його ударів потерпіла не могла померти,  оскільки його твердження спростовуються доказами, а саме висновками судово-медичних експертиз в яких чітко відображено, що тяжка закрита черепно-мозкова травма у вигляді внутрішньо-мозкового крововиливу під тверду мозкову оболонку спричинена незадовго до смерті (лічені години) і стоїть в прямому причинно-наслідковому зв’язку зі смертю. Смерть наступила через деякий час (години) після заподіяння їй удару в області голови. Зі слів свідка встановлено, що коли засуджений та потерпіла прийшли на похорони, то на потерпілій не було ніяких тілесних ушкоджень, крім нариву на пальці руки.

         Доводи засудженого, що тілесні ушкодження потерпілій, від яких вона померла, міг спричинити за декілька днів її батько перевірені в судовому засіданні та повністю спростовуються висновками двох (в тому числі і комісійною) судово-медичних експертиз та показами свідків.        

         При призначенні покарання суд враховав суспільну небезпеку і характер вчиненого  кримінального правопорушення, тяжкість скоєного, засуджений до арешту працював за наймом, негативно характеризується за місцем мешкання, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, притягувався до кримінальної відповідальності, маючи не зняту та не погашену у встановлений законом строк судимість знову вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, свою провину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав, у скоєному не розкаявся (т.1, а.с. 240-246), на момент скоєння злочину знаходився в стані алкогольного сп’яніння.

              Враховуючи вищевикладене суд прийшов до переконання, що  виправлення та перевиховання засудженого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства. А відтак, призначив покарання засудженому у вигляді дев’яти років позбавлення волі.

         Не погодившись з вироком. Засуджений вирішив оскаржити його в апеляційній інстанції.

Джерело

 За повідомленням прес-служби суду