Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Вироком Личаківського районного суду м. Львова від 30 жовтня 2017 року підсудного С., який працював на посаді начальника управління професійно-технічної освіти, координації діяльності вищих навчальних закладів та науки Львівської обласної державної адміністрації, визнано не винуватим та виправдано у скоєнні злочину передбаченого ч.3 ст.368 КК України, в редакції, яка діяла на час інкримінованих дій (одержання хабара у великому розмірі).
Під час розгляду справи, суд прийшов до висновку, що спосіб отримання доказів був несправедливим і таким, що суперечить положенням ст.62 Конституції України, ст.22, ч.2 ст.65, ст.66, ст.85, ст.187, ст.190 КПК України в редакції, яка діяла на час інкримінованих дій, тобто докази отримані з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, та, встановленому кримінально-процесуальним законодавством, порядку, а тому визнав недопустимими вказані докази, зокрема протокол огляду місця події, показання свідків, які були понятими під час складання даного процесуального документа, а також протокол огляду речових доказів, протокол огляду міні-відео касети та флеш карти, протокол застосування оперативно-технічних засобів та стенограмами розмов, які відбувались між свідком та підсуднім, речові докази у справі: грошові кошти в сумі 1 000 Євро, які були одержані підсуднім 16.02.2012 в якості хабара від свідка; змиви з правої та лівої рук.
При цьому, суд врахував позицію висловлену у п.38 рішення ЄСПЛ по справі Тейксейра де Кастро проти Португалії від 09.06.1998 року, роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, надані у п.19 Постанови №9 від 01.11.96 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», про те, що згідно із ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а також на доказах одержаних незаконним шляхом. Докази повинні визнаватись такими, що одержані незаконним шляхом, наприклад, тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.
Оскільки винуватість підсудного належними та допустимими доказами не доведена і підстав для повернення справи на додаткове розслідування не було, суд визнав підсудного не винуватим по пред’явленому обвинуваченню у вчиненні злочину, передбаченому ч.3 ст.368 КК України, за недоведеністю участі підсудного у вчиненні злочину. Слід нагадати, що у даній справі вже постановлювалися два вироки суду, які були скасовані апеляційною інстанцією.
З текстом вироку можна ознайомитись за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/69906774
Крім цього, суд ухвалив окрему постанову та повідомив прокуратуру Львівської області про факти грубого порушення вимог КПК України (1960 року) при розслідуванні кримінальної справи.
З текстом окремої постанови можна ознайомитись за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/69906700
За повідомленням прес-служби суду