Нагадаємо, що суддя Орленко В.В. приймав рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до набрання чинності Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», у зв’язку з їхньою участю у таких акціях.

Вирішуючи питання про застосування до судді Соснівського районного суду міста Черкас Орленка В.В. дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення його з посади, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не оцінювала змісту постановлених ним судових рішень, а лише надала оцінку діям судді під час розгляду вказаних справ та виходила з такого.

Згідно зі статтею 183 Кримінального процесуального кодексу України тримання особи під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має містити як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення злочину, врахування особи винного та інших обставин (ризиків, наведених у частині першій статті 177 КПК України). Обмеження розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих підстав його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог пункту 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 

Однак слідчий суддя Орленко В.В., вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, належним чином не встановив наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особами кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 294, частиною другою статті 341 Кримінального кодексу України, достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, на який вказав слідчий, не з’ясував законної мети застосування такого запобіжного заходу, яквзяття під варту. В ухвалах суддею Орленком В.В. не наведено належних й достатніх мотивів та підстав їх ухвалення; вони не містять відповідного обґрунтування необхідності взяття осіб під варту; належним чином не мотивовано можливості застосування менш суворих запобіжних заходів.

Розглянувши скаргу Орленка В.В. на рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, Вища рада правосуддя дійшла висновку, що  його доводи щодо передачі матеріалів до Вищої ради правосуддя з порушенням законодавства не відповідають дійсності, а твердження щодо невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, фактичним обставинам справи спростовуються тим, що під час проведення перевірки Вищою радою правосуддя були витребувані копії судових справ, які містяться в матеріалах дисциплінарної справи стосовно судді Орленка В.В., та були детально вивчені і досліджені.

З огляду на зазначене Вища рада правосуддя вирішила рішення Третьої Дисциплінарної палати від 31 травня 2017 року про притягнення Орленка В.В. до дисциплінарної відповідальності залишити без змін.

 Прес-центр судової влади України