18 вересня 2017 року Апеляційний суд Одеської області розглянув апеляційну скаргу прокурора прокуратури Одеської області на виправдувальний вирок Київського районного суду м.Одеси від 15.05.2017 року відносно судді Одеського окружного адміністративного суду Стеценка О.О.

Стеценко О.О. обвинувачувався органом досудового розслідування у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.375 КК України, за те, що працюючи на посаді судді Одеського окружного адміністративного суду, 25 листопада 2013 року ухвалив завідомо неправосудну постанову, якою задовольнив позов виконавчого комітету Одеської міської ради про обмеження конституційних прав громадян на мирні зібрання та заборонив проведення в м. Одесі, в один і той же день та в одному і тому ж місці, будь-яких акцій та мітингів громадських організацій, які  дотримувались протилежних  політичних поглядів щодо Європейського вектору зовнішньої політики України, мотивуючи своє рішення загрозою виникнення сутичок і заворушень та виникненням загрози безпеці громадського порядку під час проведення таких масових заходів у зв’язку з різними вимогами та політичними поглядами мітингувальників, які одночасно мають намір взяти в них участь.

Вироком Київського районного суду м. Одеси від 15.05.2017 року Стеценко О.О. був визнаний невинуватим та виправданий в зв’язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.375 КК України.   

Не погоджуючись з вироком районного суду, прокурор прокуратури Одеської області подав апеляційну скаргу в якій просив вирок суду скасувати та призначити новий розгляд обвинувального акту в суді першої інстанції, посилаючись на допущені під час досудового розслідування порушення вимог Кримінального процесуального Закону України.   

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 18 вересня 2017 року вирок Київського районного суду м. Одеси відносно Стеценка О.О. залишений без змін.

Мотивуючи прийняте рішення апеляційний суд визнав необґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора щодо незаконності вироку районного суду, оскільки в апеляційній скарзі прокурора висновки суду про відсутність в діях судді складу кримінального правопорушення фактично не спростовувалися, а скарга містила лише посилання на порушення органом досудового розслідування вимог Кримінального процесуального Закону України, допущені під час досудового розслідування.

Зокрема, в апеляційній скарзі прокурор погодився з висновками районного суду про порушення під час досудового розслідування визначеної законом процедури під час повідомлення про підозру судді, а також з порушенням права на захист Стеценка О.О., яке полягало у невідповідності переданого до суду обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України, але вважав допущені порушення такими, які потягли за собою порушення права на захист обвинуваченого.

Разом з цим, встановлені за результатами судового розгляду допущені органом досудового розслідування порушення вимог КПК України, наряду з іншими обставинами, які були встановлені судом і свідчили про відсутність в діях судді складу кримінального правопорушення, стали підставами для прийняття районним судом рішення про виправдання судді.

Враховуючи вимоги ч.1 ст.404, ч.3 ст.409 КПК України, якими регламентовано перегляд  судового рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги та заборону апеляційному суду скасовувати виправдувальний вирок суду першої інстанції лише з мотивів істотного порушення прав обвинуваченого, приймаючи до уваги доводи апеляційної скарги прокурора, які не містили будь-яких доказів на спростування висновків суду про відсутність в діях Стеценка О.О. складу кримінального правопорушення, та не встановивши  інших обставин, які тягнуть за собою скасування вироку та призначення нового розгляду в районному суді, апеляційний суд залишив апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а виправдувальний вирок районного суду без змін. 

 Джерело

За повідомленням прес-служби суду