Орендарям, розташованим на території проведення АТО, встановлюються тимчасові пільги у вигляді звільнення від сплати орендної плати за користування державним майном і не передбачається надання таким суб’єктам іншої пільги у вигляді зниження розміру орендної плати на майбутнє, що матиме постійний характер. Тому при визначенні розміру орендної плати після закінчення пільгового періоду слід враховувати індекс інфляції за вказаний період, оскільки тимчасове скасування орендної плати не зупиняє інфляційних процесів, які протягом такого періоду об’єктивно відбувалися в державі.

Такий висновок зробила об’єднана палата КГС ВС.

За обставинами справи між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях (Фонд, орендодавець) та ТДВ «Шахта «Білозерська» (ТДВ, орендар) було укладеного договір оренди цілісного майнового комплексу строком на 49 років. Орендна плата була визначена за базовий місяць – серпень 2008 року і мала коригуватися щомісяця з урахуванням індексу інфляції.

ТДВ розташоване на території проведення АТО, тому воно було звільнене від сплати орендної плати з квітня 2014 року. Зобов'язання зі сплати орендної плати відновлено із червня 2016 року, після внесення змін до Закону України від 17 травня 2016 року № 1365-VІІ «Про внесення змін до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування».

У червні 2020 року Фонд звернувся до господарського суду з позовом до ТДВ про стягнення на користь Державного бюджету України заборгованості з орендної плати, яка виникла протягом січня – травня 2020 року.

Спір у цій справі виник у зв’язку з різним розумінням сторонами впливу встановленого Законом України від 2 вересня 2014 року № 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (Закон № 1669-VІІ) тимчасового скасування орендної плати на час після закінчення періоду, на який була надана пільга у вигляді скасування орендної плати, тобто на майбутнє після відновлення обов’язку орендаря зі сплати орендної плати. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору оренди в частині своєчасної та повної сплати орендної плати протягом січня – травня 2020 року, внаслідок чого утворилася заборгованість та наявні підстави для нарахування пені за травень – червень 2020 року.

Орендодавець стверджував, що після завершення пільгового періоду орендар мусив сплачувати орендну плату з урахуванням індексу інфляції за весь період пільги (з 2014 по 2016 рік).

Натомість позиція орендаря фактично зводиться до того, що він одержує дві пільги. По-перше, він був тимчасово звільнений від сплати орендної плати. По-друге, на майбутнє до закінчення дії договору (тобто до 2057 року включно) має пільгу, яка полягає у сплаті орендної плати в меншому розмірі (внаслідок незастосування індексу інфляції протягом періоду, на який була скасована орендна плата), ніж той, який орендар мав би сплачувати, якби пільгового періоду звільнення від сплати орендної плати не було.

Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ТДВ на користь Державного бюджету України заборгованість з орендної плати і пеню; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Суди дійшли висновку, що правомірним є підхід орендодавця до розрахунку та помилковою вважається позиція орендаря, яка ґрунтується на довільному тлумаченні Закону № 1669-VІІ, який не містить положень, що змінюють порядок і підхід до розрахунку орендної плати.

ОП КГС ВС підтвердила правильність підходу орендодавця. Суд визнав, що Закон № 1669-VII передбачає лише тимчасову пільгу зі звільнення від сплати орендної плати, але не змінює порядок розрахунку орендної плати після завершення пільгового періоду. Отже, індекс інфляції за час дії пільги повинен бути врахований при подальшому розрахунку орендної плати.

Приписами ст. 7 Закону № 1669-VII (в редакції від 2 вересня 2014 року) скасовано на період проведення АТО орендну плату за користування державним та комунальним майном суб’єктами господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО.

Об’єднана палата погодилася з тим, що після завершення пільгового періоду орендар не може мати додаткових пільг порівняно з іншими суб'єктами господарювання, які не підпадали під дію Закону № 1669-VII. Орендар повинен сплачувати орендну плату на тих самих умовах, що й інші орендарі, з урахуванням індексу інфляції.

Водночас ОП КГС ВС не погодилася з позицією орендаря про те, що він отримує додаткову пільгу після завершення пільгового періоду, яка полягає в незастосуванні індексу інфляції до орендної плати. Вона зазначила, що законодавець не передбачив зменшення орендної плати на майбутнє і тимчасова пільга не може тлумачитися як така, що має постійний характер.

Об’єднана палата взяла до уваги, що відповідно до преамбули Закону № 1669-VІІ цей Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення АТО, та осіб, які проживають у зоні проведення АТО або переселилися з неї під час її проведення.

У зв’язку із цим із червня 2016 року виконання зобов’язання за договором оренди ТДВ в частині оплати орендної плати за користування державним майном поновлено.

З огляду на зазначене Суд не бачить підстав для відступлення від висновків, викладених у раніше ухваленому рішенні ВС у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС від 27 лютого 2018 року у справі № 922/1063/17.

ОП КГС ВС виснувала, що пільга зі звільнення від орендної плати була тимчасовою і після завершення її дії орендар повинен сплачувати орендну плату з урахуванням індексу інфляції, що забезпечує справедливе відновлення балансу прав та обов'язків між орендодавцем і орендарем.

Постанова ОП КГС ВС від 30 серпня 2024 року у cправі № 905/1137/20 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/121348749.

Верховний Суд