Особливості проведення інвентаризації під час податкової перевірки та доведення реальності господарських операцій, практика зняття ризиковості, розблокування податкових накладних – ці та інші питання розглянули на вебінарі, присвяченому судовій практиці в податкових спорах.

Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Наталія Блажівська розповіла про актуальну практику Верховного Суду у сфері оподаткування.

Насамперед спікерка звернула увагу на постанову судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів КАС ВС від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23 щодо оцінки правомірності наказів про призначення фактичних перевірок. У цій справі Суд зробив висновок, що покликання в наказі на підпункт 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абз. 3 п. 81.1 ст. 81 ПК України. Тому немає підстав вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки.

Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт п. 80.2 ст. 80 ПК України, який містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення в наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.

На продовження позиції щодо мінімального обсягу інформації суддя розповіла про постанову КАС ВС від 28 травня 2024 року у справі № 280/1431/23. Судова палата, зокрема, дійшла висновку, що якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки й містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України має це відобразити в зазначений вище спосіб.

Саме такий обсяг інформації в наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім у розумінні абз. 3 п. 81.1 ст. 81 ПК України щодо зазначення в наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки.

Наступне рішення, про яке розповіла Наталія Блажівська, стосувалося наявності адміністративної процесуальної правосуб’єктності (право- і дієздатності) і, як наслідок, можливості самостійної реалізації  процесуальних прав та обов’язків у суді представництвом іноземної юридичної особи. Так, у постанові КАС ВС від 25 липня 2024 року у справі № 640/31489/21 судова палата дійшла висновку, що адміністративна процесуальна правосуб’єктність – це можливість особи бути носієм певних процесуальних суб’єктивних прав і обов’язків, у тому числі процесуальних суб’єктивних прав та обов’язків сторони справи, а отже особи, які є сторонами адміністративної справи, обов’язково повинні відповідати всім вимогам адміністративної процесуальної правосуб’єктності. Представництва, які не мають статусу юридичної особи, не наділені адміністративною правосуб’єктністю.

Якщо представництво не є юридичною особою, а відтак не має адміністративної процесуальної правосуб’єктності (право- і дієздатності), що, у свою чергу, позбавляє його права на звернення до суду з позовною заявою.

Водночас, зауважила доповідачка, ВС неодноразово та послідовно висловлював позицію, що з метою додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики (яка в цьому випадку відбулася  у бік тлумачення норм права щодо неможливості звернення до суду осіб, які не мають адміністративної процесуальної правосуб’єктності), може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання про поновлення строків звернення до суду належним правосуб’єктом.

Суддя ознайомила слухачів і з правовою позицією, висловленою судовою палатою в постанові від 25 липня 2024 року у справі № 380/20490/21, яка стосувалася розв’язання питання щодо наявності обов’язку отримання суб’єктом господарювання спеціального дозволу (ліцензії) на право провадження такого виду господарської діяльності, як виготовлення товарних бензинів і товарного дизельного пального методом змішування компонента автомобільного бензину та компонента дизельного палива з додатками (присадками), які мають різні коди УКТ ЗЕД.

Суд дійшов висновку, що в результаті компаундування (змішування) товарних бензинів, дизпалива та присадок до пального, що поліпшують їхні мийні властивості, не змінюється їхнє октанове число, не змінюються форма, властивості та склад такого пального, а відповідно не утворюється новий продукт (пальне), якому має бути присвоєний код УКТ ЗЕД товару.

Зупинилася Наталія Блажівська і на постанові КАС ВС від 23 липня 2024 року у справі № 240/25642/22, у якій підприємство просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення контролюючого органу про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД). Колегія суддів зазначила, що Закон України «Про валюту і валютні операції» є спеціальним законом, який регулює не сферу справляння податків і зборів, а сферу здійснення валютних операцій, валютного контролю та валютного нагляду, отже питання строків і відповідальності за їх порушення врегульовано саме зазначеним Законом, зміна положень якого здійснюється виключно шляхом внесення змін до нього. При цьому якщо положення інших законів суперечать положенням Закону України «Про валюту і валютні операції», то застосовуються положення саме цього Закону.

Тобто про зупинення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів мали бути внесені відповідні зміни до Закону України «Про валюту і валютні операції», чого зроблено не було.

Також суддя розповіла слухачам про правові висновки ВС щодо: строку реєстрації податкових накладних, якщо граничний строк реєстрації припадає на вихідний день (постанова КАС ВС від 14 грудня 2023 року у справі № 260/5659/22); проведення контролюючим органом документальної перевірки під час дії мораторію (постанова КАС ВС від 12 липня 2023 року у справі № 320/630/22); застосування податкових пільг з ПДВ до фізичних осіб – підприємців, що надають медичні послуги (постанова КАС ВС від 17 липня 2024 року у справі № 640/267/22).

Захід організовано Комітетом підприємців з податкових питань при Торгово-промисловій палаті України та ГО «Асоціація податкових консультантів».

Верховний Суд