У грудні минулого року до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області звернулася жінка із заявою про встановлення факту проживання її з чоловіком-військовослужбовцем, котрий загинув у м. Бахмуті Донецької області. Запевнила суд, що з 10 січня 2018 року перебувала з ним у фактичних шлюбних відносинах, вони мали спільний бюджет, піклувалися один про одного та вели домашнє господарство.

Заявила, що після смерті чоловіка відкрилася спадщина на автомобіль Шкода Октавіа, який вони купили за спільні сімейні кошти. Однак отримати свідоцтво про прийняття спадщини вона не може, оскільки не перебувала зі спадкодавцем у зареєстрованому шлюбі. Тому просила суд встановити факт постійного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу понад п`ять років з 10 січня 2018 року по день його смерті.

Місцевий суд задовольнив її заяву.

Мати загиблого військовослужбовця, котра не брала участь у справі, оскаржила це рішення до Хмельницького апеляційного суду: просила його скасувати та відмовити у задоволенні заяви.

За її словами, син та заявниця познайомилися у селі на Хмельниччині у 2020 році й до лютого 2022 року перебували у вільних стосунках та не вели спільне господарство. Молоді люди жили разом лише кілька місяців перед загибеллю сина, але аж ніяк не 5 років.

На думку апелянтки, жінка умисно не залучила батьків заінтересованими особами у цій справі, розуміючи, що вони її викриють. Певна, що та діє недоброчесно та має на меті отримати компенсацію внаслідок загибелі військовослужбовця.

Колегія суддів апеляційного суду не погодилася з висновком суду першої інстанції, що заявниця довела факт проживання із загиблим військовослужбовцем однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини. 

Апеляційний суд зауважив, що факт, про встановлення якого просить заявниця, має юридичне значення для реалізації нею прав на спадкування після смерті спадкодавця згідно зі статтею 1264 Цивільного кодексу України, а також для отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», незалежно від того, що таку мету вона не вказувала у поданій заяві.

Мати загиблого військовослужбовця заперечила проти задоволення її заяви, посилаючись на те, що жінка діє недобросовісно і має на меті отримати грошову компенсацію за загиблого, заробити на трагедії сім`ї.

«Така позиція апелянтки цілком свідчить про наявність спору про право між апелянткою та заявницею щодо спадкового майна загиблого, а також щодо одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Отже, факт, про встановлення якого просить заявниця, не підлягає встановленню у порядку окремого провадження, оскільки існує спір про право, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження», – констатував апеляційний суд.

Через те, що є спір про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження, заява про встановлення факту підлягала залишенню без розгляду, зазначила колегія суддів. Тому частково задовольнила апеляційну скаргу: скасувала рішення місцевого суду й постановила заяву про встановлення факту проживання однією сім`єю залишити без розгляду.

З постановою апеляційного суду у справі № 688/4944/23 можна ознайомитися у ЄДРСР.