За матеріалами справи службова особа шляхом підроблення документів сприяла незаконному переправленню осіб чоловічої статі у віці від 18 до 60 років через державний кордон, учинивши 23 епізоди злочинів, передбачених ч. 2 ст. 332 та ч. 1 ст. 366 КК України. Крім того, засуджений з корисливих мотивів, діючи з прямим умислом на незаконне збагачення, свідомо погодився отримати від особи обіцяну неправомірну вигоду в сумі 1000 доларів США для себе за сприяння в наданні дозволу на виїзд за кордон і внесення персональних даних останньої до інформаційної системи «Шлях», учинивши таким чином злочин, передбачений ч. 3 ст. 368-3 КК України.

Вироком місцевого суду службовій особі призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати керівні посади в громадських організаціях на строк 3 роки та штраф у розмірі 3000 НМДГ. На підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції в частині застосування до засудженого положень ст. 75 КК України та призначив йому покарання у виді реального позбавлення волі.

Колегія суддів ККС ВС погодилася з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, оскільки кількість епізодів злочинної діяльності та обставини, за яких засуджений вчинив вказані злочини, свідчать про підвищену суспільну небезпеку як злочинів, так і особи обвинуваченого, особливо з огляду на запроваджений в Україні воєнний стан та необхідність забезпечення встановленого порядку перетину державного кордону України й обороноздатності держави.

Такий висновок зробив Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду, залишаючи в силі вирок апеляційного суду.

Постанова ККС ВС від 22 серпня 2024 року у справі № 452/1336/23 (провадження № 51-6572км23) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/121159034. 

Верховний Суд