Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

Якщо суди не будуть відкритими в кризових ситуаціях, знайдуться ті, хто донесе до суспільства кардинально протилежну позицію

19 вересня 2019, 16:32

Видання: Газета "ЗаконіБізнес"
Дата публікації: В„–36 (1438) 07.09—13.09.2019

Автор: Ольга Гончарук-Аліфанова, суддя Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області

Як подолати труднощі в комунікації судів із суспільством? На це запитання шукали відповідь учасники щорічної міжнародної конференції судових комунікаторів у м.Клівленд (США, штат Огайо). Про свій досвід розповіли судді та представники комунікативних підрозділів української Феміди.

Реагування на виклики

Міжнародна конференція прес-секретарів судів (Conference of Court Public Information Officers) — це професійна організація, яка дає можливість навчання, взаємодії, обміну досвідом та підвищення кваліфікації з урахуванням особливостей роботи прес-секретарів у всьому світі. Кожного року захід проводять у новому штаті. Цього разу обрали історичну будівлю суду в м.Клівленді, яка була зведена у 1912 році в стилі французького ренесансу. Загалом у конференції взяли участь понад 80 представників прес-служб зі Сполучених Штатів, Австралії, Албанії та України.

У вступній промові голова Верховного суду Огайо Марін О’Коннор зазначила: «Суди — наріжний камінь американської демократії та рушійна сила змін, які відповідають потребам суспільства. Судові комунікатори працюють в умовах дезінформації, викривлених фактів, брехливих новин, надлишку інформації, політичних впливів. Їхня робота така ж важлива, як здійснення правосуддя, її високо цінує юридична спільнота».

Суддя Ентоні Капацці з Дейтона, голова прес-служби судів Юти Джеоф Фаттах та віце-президент зовнішніх справ Національного центру державних судів Джесс Рутледж поділилися досвідом роботи в умовах, коли судді погрожують через розгляд резонансних справ. Зокрема, дали поради суддям, які опинилися в такій ситуації, щодо обережної поведінки, наголосивши, що кожен суд має заздалегідь підготувати план дій на випадок надзвичайних ситуацій.

Прес-секретар Верховного суду Індіани Кетрін Долан зосередилася на реагуванні на необґрунтовану критику та інші виклики. Для цього в США створено низку організацій, до яких уходять юристи, які оперативно готують відповіді на безпідставні звинувачення.

Під час панельної дискусії з’ясувалося, що в більшості судів США учасникам справи (включаючи адвокатів та прокурорів) заборонено не тільки користуватись, а й проносити до зали суду мобільні телефони та інші ґаджети, тому американські юристи обговорювали можливість пом’якшення таких заборон. Їх дуже здивував досвід України, де до суду можна не лише приносити телефони та інші мобільні пристрої, а й користуватися ними, наприклад записувати засідання.

Директор з питань інформації ВС Огайо Ед Міллер, прес-секретар Восьмого районного суду Невади Мері Енн Прайс та представник маркетингової фірми «Дікс та Ітон» Амі Мак

Гаган розповідали про основні принципи створення успішної маркетингової кампанії. Зокрема, про запровадження освітніх програм, розробку веб-сайту суду та наповнення його корисною інформацією, поданою у формі цікавих історій, розвиток відносин з організаціями-партнерами, планування інформаційних кампаній та їхніх бажаних результатів. Вони порадили судам бути відкритими у кризових ситуаціях, інакше знайдуться охочі висвітлити свою точку зору, яка може кардинально відрізнятися від позиції суду, однак буде донесена до суспільства.

Також говорили про тренди в новинах та медіа. Так, очільник прес-служби Верховного суду Флориди Крейг Волтерс наголосив на необхідності дослухатися до думок, висловлених у соціальних мережах, визначати проблемні напрями, які стосуються репутації судів.

Наприклад, в одній із соцмереж з’явився допис, в якому критикували призначення кандидата на місце у ВС Флориди, оскільки той ніколи раніше не був суддею. Щоб мінімізувати негативні наслідки, служба судових комунікаторів опублікувала статтю про видатних правників, які до обрання до ВС ніколи не працювали суддями.

Провадження великим планом

Наступного дня увагу учасників привернуло обговорення «Серіалу» — багатосерійного документального проекту журналістських розслідувань, який випускає Сара Кеніг. У третьому сезоні, який вийшов на екрани у вересні 2018 року, на противагу двом попереднім сезонам, які стосувалися резонансних судових справ, досліджується робота Центру правосуддя в Клівленді та аналізується перебіг кримінального провадження в суді.

Дискусія розпочалась зі скайп-інтерв’ю 

координатора прес-служби загального суду Каяхага Даррена Томса із С.Кеніг. Остання поділилась історією створення третього сезону «Серіалу»: журналісти хотіли «спостерігати, бачити та чути», що відбувається в суді. Однак у більшості судів країни заборонено ходити приміщенням установи або ж для цього необхідно отримувати спеціальний дозвіл. Для неї було приємною несподіванкою після звернення до ССРІО отримати дозвіл на таку роботу в Огайо.

Для створення цікавої історії С.Кеніг досліджує як позитивні, так і негативні моменти. Отже, на її думку, прес-секретар суду — це людина, яка стоїть між нею та інформацією, яку вона хоче отримати. Також С.Кеніг дуже вдячна за можливість спостерігати за шляхом кримінального провадження в суді.

Голова загального суду Каяхага Джон Дж. Руссо поділився досвідом співпраці з журналістами при створенні «Серіалу». Він погодився на участь у проекті, оскільки відкритість судів для нього дуже важлива, хоча він зазнав певних труднощів при узгодженні цього питання з іншими суддями.

Їхній суд — найбільший в Огайо, тут розглядається безліч цивільних та кримінальних справ, а також єдиний у країні, де щомісячно публікується інформація про його роботу. Дуже хвилюючою була підготовка суду, адже його мали показати мільйонам людей.

Журналісти «Серіалу» два роки орендували житло та перебували в суді, щоб спостерігати за розглядом кримінальних проваджень. Суддя вважає, що під час співпраці відносини між ними та журналістами були чудовими: С.Кеніг завжди попереджала, який суддя братиме участь у наступному епізоді, просила виправити, якщо вона помилялась, та чесно висвітлювала позиції обох сторін.

Насамкінець професор юридичного коледжу Клівленд-Маршал Джонатан Вітмер-Річ розповів про досвід роботи з підкастом «Серіалу». Як викладач кримінального права він використовував епізоди серіалу в роботі зі студентами, навчаючи їх серед іншого тому, що для висвітлення всіх поглядів слід вислухати всіх учасників.

Феміда для дітей

В останній день конференції говорили про комунікативні заходи, які суди проводять для дітей та молоді.

Представники України поділилися досвідом проведення публічних лекцій за участю суддів, розроблення просвітницьких заходів відповідно до «Концепції прямих зв’язків судів та суспільства», затвердженої комунікативним комітетом системи правосуддя. Це і судові дебати, і екскурсії в суди, квести, судові школи. Розповіли також про «Життя кримінального провадження в суді» і Школу судової журналістики.

Справжній захват у колег викликали уроки справедливості, які проводяться в українських школах вже понад рік. Мультик про коня та хом’яка захопив і дорослу американську аудиторію, а після виступу українську делегацію засипали запитаннями щодо сценаріїв, випуску таких мультфільмів, їхньої презентації дітлахам та роботи школи загалом.

В США, як і в Україні, популярними заходами для дітей є екскурсії. Також американські судді відвідують дитячі садочки, де читають малечі казки, проводять лекції у школах. Цікавим досвідом є проведення справжніх судових засідань в університетах та старших школах, під час яких молоді люди спостерігають, як здійснюється судочинство в нескладних справах.

***

Загалом українська делегація відзначила схожість проблем, які постають перед судовими комунікаторами, та шляхів їх подолання. Також звернула увагу на напрями діяльності в просвітництві, роботу із соціальними мережами та шляхи виходу з кризових ситуацій. Під час візиту, організованого за допомогою програми USAID «Нове правосуддя», приємно було впевнитись у високому рівні комунікативної стратегії України, історія розвитку якої налічує набагато менше років, ніж інших країн — учасниць заходу, однак нічим не поступається в якості, обсязі та різноманітті заходів.