Обґрунтованість тривалості провадження завжди повинна оцінюватися в світлі обставин справи з посиланням на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади а також те, що було головним для заявника в спорі.

Про це у рішенні у справі «Сомор’яй проти Угорщини» (заява № 60934/13) нагадав Європейський суд з прав людини, передає інформаційний ресурс «ECHR.Ukrainian Aspect».

Після вступу Угорщини до ЄС Габор Сомор’яй  подав запит про перегляд його прав на пенсію відповідно до Постанови ЄС, яка передбачала, що права особи, яка отримала пенсію, можуть бути перераховані за запитом.

Орган влади з пенсійних питань переглянув щомісячну пенсію пана Сомор’яйя і збільшив її з 250 до 449 EUR, а після апеляції – до 452 EUR.

Сомор’яй оскаржив остаточне адміністративне рішення в суді і подав запит щодо правильного тлумачення Постанови було передане Суду Європейського Союзу (CJEU) для отримання попереднього рішення. Втім, суд відхилив позов та підтримав рішення органу влади з пенсійних питань.

За підсумками оскарження до верховного суду рішення були скасовані та відкрите нове провадження, втім клопотання про передачу справи до CJEU було відхилене, оскільки не були виконані необхідні для цього вимоги.

У новому провадженні суд доручив перерахувати пенсію, збільшивши її до 465 EUR. При цьому закон передбачав, що якщо орган влади з пенсійних питань допустив помилку, різниця повинна бути оплачена лише за п’ять років, які передують даті, коли була виявлена помилка, тому виплата різниці призначена лише за цей період. Сомор’яй оскаржив і це, вимагаючи виплати заборгованості за весь період після вступу Угорщини до ЄС (1 травня 2004 р.), але безуспішно.

Верховний суд підтвердив рішення суду, виходячи з того, що положення стосувалося лише придбання прав, а не фактичної виплати грошової допомоги. На думку суду, права заявника не піддавалися жодному обмеженню, обмежена була лише фактична виплата збільшеної суми, таким чином, не існувало конфлікту між національним законом про пенсійне забезпечення та постановою.

Посилаючись на статтю 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Сомор’яй поскаржився до ЄСПЛ на те, що органи влади Угорщини не врахували належним чином застосовні положення законодавства ЄС, які, зокрема, встановлювали обов’язок національних судів останньої інстанції надавати підстави для того, щоб не передавати питання до CJEU для отримання попереднього рішення. Він також скаржився на тривалість провадження.

Суд у Страсбурзі відхилив скаргу щодо справедливості провадження як неприйнятну, але встановив його надмірну тривалість.

Зокрема, ЄСПЛ зауважив, що обґрунтованість тривалості провадження завжди повинна була оцінюватися в світлі обставин справи з посиланням на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади а також те, що було головним для заявника в спорі.

Суд зазначив, що справа не була надзвичайно складною, але пан Сомор’яй не чинив жодних затримок. Крім того, пенсійні спори потребували особливої ретельності.

Спір тривав понад шість років і дев’ять місяців на двох адміністративних рівнях та двох рівнях суду. За таких обставин і з огляду на прецедентне право з цього питання ЄСПЛ вважав, що тривалість провадження була надмірною і не дотримала вимогу «розумного строку». Отже Суд встановив порушення статті 6 Конвенції.

З текстом прес-релізу рішення у справі «Сомор’яй проти Угорщини» (заява № 60934/13) у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової можна ознайомитися за посиланням.

Джерело