Проводити об’єднання судів за округами в межах адміністративно-територіальної реформи слід з урахуванням навантаження на відповідний суд з метою забезпечення громадянам рівних можливостей доступу до правосуддя. Про це йдеться у консультативному висновку щодо законопроєкту «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо територіальної юрисдикції місцевих судів на території України до прийняття закону щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв’язку із утворенням (ліквідацією) районів» (№ 3025а).

Законопроєкт розроблено з метою приведення у відповідність кількості судів України до кількості новостворених районів. Ним пропонується Закон України «Про судоустрій і статус суддів» доповнити нормою, згідно з якою до прийняття закону, яким буде змінена система судів, місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах раніше визначеної територіальної юрисдикції (але не пізніше ніж до 1 січня 2022 року).

Після ухвалення Парламентом Постанови «Про утворення та ліквідацію районів» відбулася зміна адміністративно-територіального устрою – з 490 районів утворено 136 нових районів. Новий устрій потребує зміни існуючої мережі судів.

У висновку ВРП зазначається, що на сьогодні потребує першочергового вирішення питання територіальної підсудності, оскільки новий устрій на районному рівні ускладнив роботу судів через невизначеність територіальної підсудності кримінальних проваджень і цивільних справ, а також справ адміністративної юрисдикції, підсудних місцевим загальним судам як судам першої інстанції.

«При розробці мережі судів потрібно врахувати і недоліки попереднього переформатування судової системи саме на рівні місцевих судів, і новий устрій, і питання логістики, у тому числі запровадження електронного судочинства. Проводити об’єднання судів за округами необхідно з урахуванням навантаження на відповідний суд з метою забезпечення громадянам рівних можливостей доступу до правосуддя. Вирішення цих проблем у комплексі дасть змогу сформувати оптимальну мережу судів, яка буде забезпечувати максимально ефективний доступ до правосуддя і реалізацію права на справедливий суд», – наголошено у висновку.

«Проведення оптимізації судів призведе до перерозподілу навантаження між існуючими судами та судами, які утворяться. Наразі надмірне судове навантаження є наслідком непослідовних законодавчих змін, які заблокували розпочаті раніше процедури кваліфікаційного оцінювання і конкурсних доборів, а також багато інших питань суддівської кар’єри. Тож при вирішенні зазначеного питання необхідно брати до уваги визначення штатної чисельності судів з урахуванням показників середніх витрат часу на розгляд справ та коефіцієнтів складності справ, які  розраховані за категоріями. Саме ці показники дадуть можливість розрахувати оптимальну штатну чисельність конкретного суду з урахуванням реального навантаження», – йдеться у висновку.

Важливим є також вирішення питання передачі судових справ та процесуальних документів між судами у разі ліквідації судів. «Крім проблеми доступу до суду та визначення територіальної підсудності, передача справ може створити додаткові незручності для громадян, оскільки може призвести до розгляду спочатку складних і тривалих судових справ. Йдеться про створення нових судів, нових складів суду, заміну колегій суддів, внесення змін до програмного забезпечення (реєстри, системи діловодства) тощо. Цивільні, господарські та адміністративні справи мають бути перерозподілені між суддями. Особливі труднощі для громадян це може спричинити під час розгляду кримінальних проваджень (особливо у разі утримання під вартою) або адміністративних матеріалів (у зв’язку зі строками притягнення до адміністративної відповідальності)», - зауважено у висновку.

У висновку також наголошено, що для вирішення на законодавчому рівні питання щодо зміни мережі місцевих судів необхідна консолідована робота суб’єктів законодавчої ініціативи, судів та органів суддівського врядування.

Перехідний період понад два роки, на думку ВРП, є надмірним для зміни існуючої мережі судів, що триває з 2016 року, та створює перманентний стан правової невизначеності. Вказаний строк має бути значно скорочений, а нові суди необхідно утворювати з дотриманням вимог частини другої статті 125 Конституції України (суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проєкт якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя).

Вища рада правосуддя в цілому підтримала законопроєкт, однак звернула увагу на необхідність чіткої правової визначеності його положень.

Вища рада правосуддя