Вироком Мукачівського міськрайонного суду обвинуваченого засуджено за частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України  до найвищої міри покарання за цією статтею - п’ятнадцяти років позбавлення волі.

Як зазначалося раніше,  дії обвинуваченого під час досудового розслідування кваліфіковані за пунктом 4 частини другої статті 115 Кримінального кодексу України, при цьому сторона обвинувачення вказувала на велику кількість спричинених ножових поранень, завданих потерпілому, який був при свідомості.

Приймаючи рішення про перекваліфікацію дій обвинуваченого колегія суддів зазначила, що умисне вбивство з особливою жорстокістю має місце у тому випадку, якщо буде доведено, що спосіб позбавлення потерпілого життя свідчить про особливу жорстокість злочину і вона охоплюється умислом винного.

Така ж позиція викладена в ухвалі Львівського апеляційного суду від 24 червня 2019 року,  де зазначено, що при кваліфікації дій обвинуваченого не встановлено умисел Б., на заподіяння потерпілому смерті з особливою жорстокістю, а лише зазначено велику кількість спричинених тілесних ушкоджень.

Прокурор, скориставшись своїм правом зміни обвинувачення в порядку статті 338 КПК України, подав до суду змінений обвинувальний акт, де більш детально виклав фактичні обставини кримінального провадження, проте формулювання обвинувачення залишив без змін.

Колегія суддів прийшла до висновку, що залишивши без змін формулювання обвинувачення щодо умисного заподіяння Б.,  із особливою жорстокістю смерті потерпілому  прокурор не навів у чому саме, на його думку, полягає особлива жорстокість, підстави та мотиви за яких сторона обвинувачення дійшла такого висновку.

Крім того, при кваліфікації дій обвинуваченого стороною обвинувачення залишено поза увагою наявність у Б. тілесних ушкоджень, ймовірно отриманих при триманні ножа у правій руці. Цей факт переконав колегію суддів, що потерпілий активно намагався захищатися під час нанесення йому ударів, а обвинувачений, у свою чергу, маючи на меті виключно позбавити життя потерпілого, спричинив йому велику кількість поранень колючо-ріжучим предметом.

Такого висновку колегія суддів прийшла, виходячи із вимог національного законодавства України та  висновків Європейського суду з прав людини, зокрема викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17 березня 2011 року, де зазначено, що суди при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

За повідомленням прес-служби суду