У травні 2019 року до Менського районного суду Чернігівської області звернулась гр. Д. з позовом до одного з фермерських господарств, що здійснюють свою діяльність на території району, за захистом своїх прав на належну їй земельну ділянку. Позовні вимоги мотивувала тим, що після смерті своєї матері успадкувала земельну ділянку, отримала свідоцтво про право на спадщину та зареєструвала своє право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Через деякий час позивач дізналась, що успадкована нею земельна ділянка обтяжена договірними зобов’язаннями на п’ятнадцять років до 2033 року на підставі договору оренди землі, нібито укладеного між її покійною матір’ю та Фермерським господарством.

Як встановлено судом, вказаний договір оренди був укладений та зареєстрований після смерті власника земельної ділянки (матері позивача), а новий власник (позивач) ще не узаконила своїх спадкових прав.

Представник Фермерського господарства (голова) заявлені позовні вимоги не визнавав та заявив у суді зустрічні позовні вимоги по позивача Д. про скасування рішення та запису про державну реєстрацію прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Однак, судом було відмовлено в прийнятті зустрічної позовної заяви та об’єднанні її в одне провадження з первісним позовом.

Позовні вимоги позивача Д. задоволено: визнано недійсним договір оренди, скасовано запис про державну реєстрацію речового права та стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір, а на користь позивача – понесені  витрати на правничу допомогу.

Відповідач, не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, оскаржив його до апеляційної інстанції.

Проте, постановою Чернігівського апеляційного суду від 19.09.2019 в задоволенні вимог апеляційної скарги відмовлено, рішення Менського районного суду залишено без змін (рішення від 04.07.2019 у справі № 738/802/19).

За повідомленням прес-служби суду