Зокрема, ДФС України надала особі індивідуальну податкову консультацію, відповідно до якої зазначила про обов’язок платника податків визначити базу нарахування єдиного внеску та сплатити суму внеску у розмірі не менше мінімального страхового внеску за місяць, незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем.

Водночас судом враховано, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником у межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності. Як встановлено судом, позивач своє право на зайняття адвокатською діяльністю реалізував не як самозайнята особа, а як найманий працівник на підприємстві, а його роботодавець сплатив єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за свого працівника (позивача).

Отже, за результатами розгляду справи суд прийшов до висновку, що прийнята податковим органом індивідуальна податкова консультація не відповідає критерію «пропорційності», адже під час її надання не дотримано справедливої рівноваги між інтересами держави та інтересами особи - позивача, оскільки мета сплати єдиного внеску - страхування особи, в даних правовідносинах досягається сплатою єдиного внеску роботодавцем, а тому оскаржувана індивідуальна податкова консультація є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.08.2019 у справі № 420/3229/19.

За повідомленням прес-служби суду