Закарпатський окружний адміністративний суд визнав  протиправним та скасував  рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області від 13.02.2019 р. про відмову у реєстрації місця проживання малолітньої дитини та зобов'язав його зареєструвати  місце проживання  сина позивачки.

Приводом для звернення до суду мами хлопчика за захистом прав неповнолітньої дитини стала відмова у проведенні реєстрації місця проживання  з мотивів відсутності дозволу батька дитини, оскільки вона вважає, що відсутність реєстрації обмежує право її малолітньої дитини на належну освіту, медичне обслуговування та соціальний захист, що гарантовані законом.

Суд зазначив, що основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток, встановлює основні засади державної політики у цій сфері, є Закон України «Про охорону дитинства».

Також суд вважає, що відсутність реєстрації місця проживання дитини  позивачки за місцем фактичного проживання суперечить її інтересам та суттєво обмежує реалізацію її прав, гарантованих  Конституцією  та законами України, зокрема, права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, права на освіту, охорону здоров'я та соціальний захист.

Судом встановлено, що станом на день звернення позивачки  до суду  малолітня дитина 2007 року народження  проживає разом з матір’ю . Спору між батьками щодо місця проживання дитини не існує; батько дитини  участь у вихованні сина не бере, з ним не спілкується, згоду на реєстрацію місця проживання дитини надати відмовляється, зареєструвати за своїм місцем проживання також не бажає. Будь-яких пояснень  з приводу спірних правовідносин він суду  не надав.

З огляду на фактичні обставини та досліджені докази, суд дійшов висновку, що відповідач  у справі, відмовляючи у здійсненні реєстрації місця проживання дитини за місцем проживання матері, хоча й діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законом, однак без урахування інтересів дитини, як це визначено вимогами Конвенції про права дітей та Закону України «Про охорону дитинства».

Тож з метою захисту прав дитини суд вважає, що заявлені громадянкою  позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За повідомленням прес-служби суду