Про те, як комунікують українські та польські судді говорили на найбільшій медійній конференції Центрально-Східної Європи. Форум тривав з 30 травня до 1 червня та прийняв понад 120 спікерів та понад 500 учасників з 25 країн світу. Уперше участь у заході за підтримки проекту Європейського Союзу "Pravo-Justice", як спікери разом із іншими представниками державного сектору стали українські та польські судді та представники Прес-центру судової влади України.

7 Lviv Media Forum організований у партнерстві з Національним Фондом на підтримку Демократії NED, Посольством США в Україні, НATO, Victoria Gardens, Представництвом ЄС в Україні та за підтримки Українського культурного фонду. Організатори — ГО «Львівський медіафорум» та Школа журналістики Українського каталицького університету. Форум відбувся за сприяння Львівської міської ради.

 «У наш час спілкування перетворюється на певну розкіш. Тому я дуже радий, що на Львівському медіафорумі ми маємо можливість протягом трьох днів збиратися, спілкуватися, дебатувати, обмінюватись думками, дискутувати.  Дякуємо, що зробили це можливим», – зазначив виконавчий директор Львівського медіафоруму Юрій Опока.

Співорганізатор Lviv Media Forum, засновник Школи журналістики УКУ Ігор Балинський вважає, що одним зі смислів цьогорічного медіафоруму могло б бути слово "роздуми": «Роздуми про смисли, про життя, про професію, про відповідальність, яку ми всі з вами несемо. Мені видається, що Львівський медіафорум є майданчиком, де б ми мали пояснювати один одному і аудиторії те, що діється навколо нас. І тут є дуже багато людей, які вже цим займаються».

За словами голови Представництва ЄС в Україні Хюґа Мінґареллі, очолювана ним організація горда вже вшосте бути частиною організації Львівського медіафоруму. «Інформація може стати дуже корисним інструментом для посилення демократичних процесів. Але ми також бачимо приклад того, як у певних руках вона може стати інструментом не на користь демократії. Тому дуже важливо для учасників обмінятися поглядами на те, як можна у найкращий спосіб працювати з інформацією."

"ЄС буде робити все можливе, щоб захистити людей, які працюють з інформацією. Переконатися, щоб вони дійсно були незалежними. Я маю на увазі — економічно незалежними. Тому ми робимо все, аби підтримати незалежну журналістику. ЄС на вашому боці – на боці журналістів і тих, хто працює в ЗМІ. Щоб ви могли працювати в належний спосіб. Ми захоплені тим, що ви робите для України у галузі посилення демократії», – сказав Хюґ Мінґареллі.

«Нещодавно в Україні закінчились вибори. І ми вкотре побачили ті питання, які актуальними для медіа. Український медіаландшафт часто упереджений залежно від того, хто стоїть за медіа. Тому ми маємо дуже серйозно говорити про закон, про аудіовізуальні служби і послуги. Щоб у вас був сильніший медіарегулятор.

На Львівському медіафорумі ми будемо говорити про об’єктивність, про посилення спроможності суспільного мовника і про те,  як створити для нього стабільні фінансові умови. Закликаю приєднуватись», – сказав під час відкриття 7 Lviv Media Forum Голова офісу Ради Європи в Україні Мортен Енберг.

Фокусна тема 7 Lviv Media Forum – медіаефекти цифрової епохи. Перший день форуму виокремив головні медійні ідеї та тренди. 

Андрій Куликов, голова правління радіостанції«Громадське радіо»: "Ми живемо у світі тлумачень. Ми, журналісти, розсуваємо межі, а особливо тоді, коли застерігаємо чи конструктивно радимо нашому суспільству."

Стівен Мерінджер, НАТО: 

"Технології почали управляти людьми. Ціна технологічності – втрата особистої приватності. Сьогодні її фактично не існує. Чи вам комфортно з цим? Люди ще не до кінця розуміють, що втрачають."

Пітер Померанцев, Лондонська школа економіки: "Вимірювати все "лайками" і "шерами" – це легко. Але якщо ви будете все більш поляризованими, то будете їх мати.
Подивіться на кампанію Трампа – дуже багато медіа так виживали. Але не для демократії це працює."

Юсуф Омар, Hashtag Our Stories: "Хто думає, що журналістика – це коли старі досвідчені репортери щось знімають. Можливо, частково це правда. Але чим більше поглядів, тим більше перспектив і можливостей. У вас є камера, в залі є камера 360°, а ще у мене в кишені є телефон, який має камеру. Камери всюди! Сьогодні ми взаємодіємо зі світом через камери. Ми запустили Hashtag Our Stories і перетворили громадян на мобільних журналістів (MOJO). В Instagram, у Snapchat, у Facebook. Всюди, де є відео. Ми маємо шестимільйонну аудиторію, і вона молода. Оптимізм, позитивний настрій, ідеї – це притаманно юному поколінню. Ми не хочемо чути про тероризм і інші кровожерливі історії."

Другий день був днем  дискусій та практик навколо  сучасних найпопулярніших форматів. Один із чотирьох потоків організатори форуму присвятили формату розслідування» та викликам судової журналістики.

Денис Бігус, Bihus.info:

"Я не ставлю собі за мету впливати на вибір людей. Моя функція, все ж таки,- інформувати. І я не думаю, що цей матеріал вплинув на електоральні симпатії. Всі, для кого корупція в оточенні президента була проблемою, і так вже зробили свій вибір. …Мене дратує, що в усіх дискусіях щодо резонансних розслідувань більше уваги приділяється не значущості інформації, а джерелу. Джерело не важливе. Важлива правдивість інформації, все інше другорядне."

Анна Бабінець, Слідство.info: 

"Правда завжди невчасна – ніколи не має зручного моменту, щоб про неї повідомити. Дедлайн виборів – дуже важливий для нас. Чим більше розслідувань перед виборами ми робимо, тим кращі ми журналісти. Це європейська практика. Публікувати розслідування перед виборами треба. Це ідеальний час, щоб люди звернули на це увагу. - Мене насправді набагато більше хвилює те, що люди можуть робити вибір, опираючись на серіал «Слуга народу». Нормально – це голосувати на виборах, спираючись на якісь реалії та факти з розслідувань."

Ангеліна Карякіна (Hromadske, Україна):

"Зараз відбувається дуже багато суспільно важливих судових процесів…  Чому треба ходити в суди, хоч судові процеси іноді відбуваються і занадто довго? Наприклад, …розповісти, чим закінчилася історія. Дуже мало можна дізнатися правди на етапі розслідування, у суді можна дізнатися що відбувається насправді у розслідуванні….  Суди – це місце, де розгортаються справжні драми.  Ходити на суди потрібно, щоб бачити людей, почути їх і розповісти про суд через їхні особисті історії, емоції чи переживання."

Анна Адамська, міжнародний експерт Проекту Європейського Союзу "Pravo-Justice": "Комунікація суду і суспільства – великий виклик. Ми маємо використовувати дуже звичайну мову. Але судді – це не лише представники судової влади, їх роль – надавати послугу суспільству із розгляду спорів, їх роль пояснювати так, аби не роз’єднувати, а об’єднувати суспільство. Наша роль – «слуга народу». …У польському законодавстві суддя зобов’язаний після проголошення рішення пояснити його сторонам простою мовою…"

Олена Кібенко, суддя Верховного Суду: "…Працюю майже два роки у суді. До цього працювала у Національній юридичній академії у Харкові, мала невелику фірму, коли почався конкурс до Верховного Суду, я подумала: «чого б і ні». І перемогла. Це був неймовірний соціальний виклик. Наша фірма ніколи не працювала із судами, бо ми вважали, що усі судді дуже корумповані, і це було загальне враження суспільства. Коли я прийшла до суду працювати, то побачила зовсім інших картину. Я побачила людей, які там сиділи до першої, другої, третьої ночі, працювали над справами, які не мали неймовірних статків, а були класними фахівцями-юристами. Я дуже хотіла показати це суспільству. …Коли ми прийшли до суду нам рекомендували видаляйтеся із мереж, ви не можете вільно виступати на прес-конференціях, ви можете лише говорити про позицію суду. І ми почали це міняти. Зараз у ВС 32 представники прес-служби, є акаунти у всіх соціальних мережах… За півтора року роботи нового Верховного Суду у нашої сторінки у FB – 35 тисяч підписників. Юридичні видання мають менше підписників за 10 років існування.

За тиждень на Telegram-канал підписалося 2 тисячі осіб. Ми намагаємося говорити із суспільством мовою, яка буде зрозуміла. У всіх каналах намагаємося використовувати сучасні методи: малюнок, короткий виклад і посилання на рішення –  для юристів. Усе більше суддів втягується у таку комунікацію.

…Судова журналістика –  дуже цікавий напрямок, але щоб працювати у цьому напрямі потрібно набирати знання. Тут поки ефективніші журналісти які мають юридичну освіту. Було багато випадків, коли журналісти перекручували зміст ухвалених судових рішень тільки тому, що не розуміли змісту прийнятого рішення.

…30 % суддів ВС мають акаунти у Facebook."

Оксана Лисенко, керівник Прес-центру судової влади України: "Судова влада поставила собі за мету об’єднати усю інформацію про суди у одному місці. Суд, по суті, є  у кожного у смартфоні. Веб-портал «Судова влада України» містить усю інформацію: від системи судів до системи «Електронний суд», судових рішень і даних про авторозподіл. Судова система, зі свого боку взяла на себе відповідальність створити можливість зробити усю публічну інформацію про суд відкритою та доступною. Портал надає відповіді на більшість запитань, які цікавлять журналістів. Наприклад, на стадії розгляду справи: чого саме цей суддя розглядає цю справу, відкривши лог авторозподілу,  яке  рішення вжеприйнято, які його мотиви. Журналісти також можуть ініціювати питання про проведення онлайн-трансляції судового засідання. Для цього потрібно звернутися до суду за три дні до початку судового процесу. Проте є й певні об’єктивні обмеження, визначені законом. Для журналістів є багато локальних проектів. Наприклад, Шостий  апеляційний адміністративний суд проводить Школу судової журналістики, готує правові роз’яснення для журналістів тощо."

"За декілька років стане реальністю Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система, ширше розвиватиметься штучний інтелект у юриспруденції, з’являтимуться нові сервіси, які опрацьовуватимуть відкриті дані порталу, кількість публічної інформації про суди зростатиме, а ми вам радимо користуватися можливостями порталу вже сьогодні, принаймні для того, щоб перевіряти факти та подавати перевірену інформацію."

Уляна Супрун, очільниця МОЗ: "Віруси вражають не тільки організми. Вони вразили і систему охорони здоров‘я України. Вони, на жаль, вражають і медіасферу".

 Алєксандр Морозов, політичний філософ, Чехія: 
"Раніше для того, щоб називатися експертом, необхідно було присвятити одній темі 10 тисяч годин. Тепер це змінилося.
…Фрагментація медіапростору. Кожен живе у власній "інфобульбашці".
…Збільшення ролі емоцій. Це досліджують сьогодні в усьому світі.

Дуже важливою за таких умов є медіаграмотність. Журналісти мають доступною мовою пояснювати пересічним громадянам цінність демократії та ліберального світу."

Василь Гатов, WAN-IFRA, США:

"Не треба підтримувати цензуру, від кого б вона не йшла. … Не треба відповідати на кожен удар контрударом. Не вся брехня потребує спростування. Немає сенсу реагувати на кожен фейк. 
… Не можна прощати своїм погані справи, навіть якщо вони герої вашої країни. Ніколи не забувайте, що герой може бути злочинцем."

Дін Арнетт, BBC Academy, Велика Британія, про сторітелінг: 
"Один з найбільш продаваних товарів – особисті історії. Один найзахопливіших елементів історії – це те, що ми намагаємося її зрозуміти, збагнути становище людини. Що робить нас людиною, що спонукає приймати рішення? В кожному сюжеті потрібна емпатія, яка залучає аудиторію до перегляду. Ми припускаємося помилки, якщо про це забуваємо. Це аналіз виборів, які ми робимо в житті і як це на життя впливає."

Давід Стулік, Представництво ЄС в Україні, під час дискусії про Крим: 
"Так, питання Криму дійсно зникає з порядку денного у світі. Але не варто забувати про позитивні моменти. Перший позитив – те, що ця панель відбувається сьогодні тут,  на Львівському медіафорумі. Так, можна було більше зробити в контексті Криму. Але не варто забувати, що багато вже зроблено. Україна повинна максимально спростити перетин кордону для українських та іноземних журналістів, зокрема й для українських громадян, які проживають у Криму. Це дискредитує Україну. Україні треба сфокусуватися на своїх друзях, партнерах, будувати з ними мережу тісних відносин. В Україні є багато адвокатів у цій справі.
Будування мережі відносин потрібно проводити і серед журналістської спільноти. Україні, як державі, треба виробляти свідомість серед своїх громадян, що Крим — це Україна. Для того, аби діти 10—12 років знали, що Крим -—це Україна. Я оптиміст у цьому питанні. Повернення Криму до України — це питання часу."

Третій день Форуму присвятили інструментам та можливостям цифрової культури.

Олександр Тодорчук, Gres Todorchuk PR, Digital Content:

 "Якщо про вас не пишуть чи ваші історії ніхто не поширює, справа лише у вас. Якщо треба вигадати одну гарну ідею, ви маєте придумати тисячі поганих. Якщо ви можете написати ідею одним sms, значить вона хороша.

1. Шукайте інсайти.
2. Експериментуйте.
3. Обирайте канали комунікації.
4. Не бійтеся негативу. 
5. Викликайте емоцію."

Марія Фронощук, Platfor.ma: "Якщо тема не така, про яку захочеш розповісти в пабі другові ввечері – тема погана. Вона повинна якимось чином зачіпати, інакше – навіщо ми про це пишемо? Якщо наші матеріали "шерять" — це успішні матеріали. Бо ж кажуть, що найкраща реклама – це порада друга. Ми так і працюємо – хочемо, щоб нас поширювали. Якщо ж не "шерять" – то ми не захотіли зробити щось для цього. Ми намагаємося робити так, щоб користувачі думали: «О, це класний матеріал! «Заберу» його собі»."

Інгрід Бродніг, журналістка із Австрії: "У спростуванні фейків журналіст має частіше повторювати правду, правильні факти, аніж спростовувати неправдиві.
Замість «Обама – НЕ мусульманин», краще написати «Обама – християнин». Так люди краще запам’ятають правду."

Фото:Lviv Media Forum 2019

Прес-центр судової влади України