Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 13 листопада 2018 року стягнуто з держави Російська Федерація на користь вдови військового та двох неповнолітніх дітей моральну шкоду, спричинені загибеллю чоловіка, батька, в розмірі по 60 000 євро кожному.

Так, судом було встановлено, що чоловік позивачки був призваний Сватівським районним військовим комісаріатом Луганської області по мобілізації в в/ч пп В0624 та направився в його складі в зону бойових дій на сході України. В період проходження військової служби займав посаду старшого навідника 2 мінометного взводу, ВОС- 143803А. Загальновідомим є той факт, що в лютому 2014 року розпочалася військова агресія Російської Федерації проти України, внаслідок чого анексована територія Автономної Республіки Крим, частково окупованої території Донецької та Луганської областей України. В період з 29.08.2014 року по 05.09.2014 року чоловік позивачки брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпечував її проведення і захист незалежності та територіальної цілісності України.

Відповідно до Акту службового розслідування  за листопад 2014 року за фактом загибелі особового складу військової частини пп В0624 05.09.2014 року в районі с. Веселої Гори Слов’яносербського району Луганської області, біля будинку Гольфклубу встановлено, що після виконання бойового завдання у районі с. Стукалова Балка Слов’яносербського району Луганської області особовий склад взводу, у числі якого був і чоловік позивачки, повертався до м. Щастя Новоайдарського району Луганської області на автомобілі Зил -131. Приблизно о 14:30 год. особовий склад взводу ПП В0624, з чоловіком позивачки, потрапив під вогонь із засади російських бойовиків. У засідці були танк, БТР та значна кількість озброєних солдат. Внаслідок того, що вогонь був відкритий із засідки, крім одного  рядового, всі бійці взводу пп В0624 (батальйону «Айдар») загинули.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 03.05.2017 року у справі було встановлено факт загибелі військового при виконанні обов’язку військової служби 05.09.2014 року на території Луганської області в м. Щастя, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Суд зокрема вказав, що порушивши Статут ООН, Загальну декларацію прав людини, Будапештський меморандум (п.1,2), Гельсінський заключний акт наради по Безпеці та Співробітництву в Європі 01.08.1975р., договори укладені між Україною та Росією в т.ч. про українсько-російський державний кордон, Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих ст.2 Статуту ООН, а тому є на переконання суду державою-агресором, що в свою чергу свідчить про відсутність у неї судового імунітету.

При вирішенні вимог позивача, суд також застосував практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі Луізідоу проти Турецької Республіки (CASE OF LOIZIDOU v.TURKEY (Article50), (40/1993/435/514) 28 July 1998), згідно якого вирішено зобов'язати сплатити компенсацію позивачу, зокрема й за моральні страждання через незаконну окупацію частини Кіпру турецькими Збройними Силами.

Рішення чинності не набрало та може бути оскаржене відповідачем.

Нагадаємо, це вже не перше рішення суду, відповідно до якого стягуються кошти з Російської Федерації на користь сімей військовослужбовців, такі рішення судом виносились як минулого, так і на протязі цього року.

       За повідомленням прес-служби суду