7 листопада 2018 року Заводський районний суд м. Запоріжжя ухвалив вирок чоловіку, якого обвинувачували у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 171 Кримінального кодексу України (тобто, у незаконному вилученні технічних засобів, якими користується журналіст у зв’язку із своєю професійною діяльністю). 

Так, згідно з вироком суду, 15 лютого 2018 року приблизно об 11:30 працівники телеканалу новин «24» журналіст К. та телеоператор М., перебуваючи поблизу прохідної ЗДП «Кремнійполімер», діючи законно, почали відеозйомку сюжету. Відзнявши необхідну інформацію журналіст К. та асистент телеоператора Д. сіли в свій автомобіль, розташований поряд з прохідною вказаного заводу.

Приблизно о 12:00  до автомобілю працівників телеканалу новин «24», в якому знаходились К. та Д. підійшов Х. та попрохав покинути територію автостоянки заводу. На що К. представився журналістом каналу «24», пояснивши, що вони проводять зйомку репортажу.

            Обвинувачений Х.,  маючи умисел на незаконне вилучення технічних засобів, якими користується журналіст у зв'язку зі своєю професійною діяльністю, достовірно знаючи, що К. є журналістом, який знімає відеорепортаж, діючи умисно, з метою перешкоджання законній професійній діяльності журналістів, почав вимагати від них покинути територію, розташовану біля заводу, після чого рукою схопив відеокамеру «Panasonic», яка знаходилась в руках К. та потягнув її на себе чим спричинив ушкодження, а саме відламав кріплення панелі «LED» та розірвав дріт навушників. Далі, продовжуючи свій злочинний умисел, забрав з заднього сидіння автомобілю радіомікрофон «SENNHEISER» е835 та акумуляторну батарею «ЕХТRА» NP – F730, тим самим незаконно вилучив технічні засоби ПАТ «Телерадіокомпанія «Люкс», якими К. користувався у зв’язку із своєю професійною діяльністю.

Обвинувачений в судовому засіданні Х. свою провину та розмір цивільного позову не визнав у повному обсязі. Пояснив, що 15 лютого 2018 року він перебував у відгулі, однак із специфікою своєї посади, специфікою підприємства, яке має жовтий рівень безпеки, він у  обідній час приїхав на роботу разом із сином, перевірити своїх підлеглих. Від охоронців підприємства дізнався що біля підприємства були люди з камерами та їх автівка перебуває біля прохідної. Він підійшов до автомобіля, постукав по корпусу, вийшов водій, який повідомив що вони журналісти, приїхали з Києва відзняти матеріал, журналіст перебуває в салоні авто та передивляється виконану роботу. Він відкрив задні ліві двері автомобіля та побачив чоловіка з камерою, якому запропонував пройти до нього у кабінет та разом продивитись відзнятий матеріал. Чоловік вийшов з салону з камерою через  задні праві двері та почав від нього тікати, оббігати автомобіль. В цей час водій та чоловік з камерою сіли у автомобіль та поїхали. На землі залишили мікрофон та акумуляторну батарею. Нікому він не погрожував, ні за ким не бігав, до камери не торкався. Він підібрав залишені речі, які передав охоронцям підприємства та попросив свого сина, який весь цей час сидів у його авто, з приводу виниклої ситуації зателефонувати до органів поліції. Сам поїхав додому, оскільки хворіла його матір. Зробив припущення, що камера могла бути пошкоджена чоловіком, під час виходу з нею з автомобіля. Нічого протиправного у своїх діях не вбачає. 

У подальшому, Х. змінив свою позицію, частково визнавши свою провину, пояснивши, що «він міг накричати на потерпілого та таким чином налякати його, від чого той міг уронити камеру, яка була в його руках, відеокамери він особисто не торкався, те що потерпілий був журналістом він не знав». Крім того, обвинувачений долучив у судовому засіданні квитанцію № 18219480 від 1 листопада 2018 року, згідно до якої, він сплатив 30 000 грн. ПрАТ «Телерадіокомпанії Люкс» за часткове відшкодування збитків, змінивши тим самим своє ставлення до заявленого цивільного позову.  Обґрунтував цю дію тим, що «раніше не судимий і так він вирішив».

При призначенні покарання суд відповідно до статті 65 Кримінального кодексу України врахував:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який законодавцем віднесений до категорії невеликої тяжкості; особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем попередньої роботи характеризується з позитивної сторони, на обліках в наркологічному та психоневрологічному  диспансерах не перебуває; обставини, які пом’якшують покарання:  часткове відшкодування спричинених матеріальних збитків. З урахуванням алогічної позиції обвинуваченого відносно до зібраних та досліджених доказів причетності останнього до інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд не може визначити обставиною, що пом’якшує його покарання – щире каяття;  обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

Враховано особу обвинуваченого, його ставлення до встановлених обставин справи, позицію прокурора та представника потерпілого, негативну наявну практику в країні щодо порушень прав журналістів та системну безкарність за це, суд дійшов висновку про доцільність призначення покарання Х. в межах санкції інкримінованої статті обвинувачення у вигляді арешту.

Зазначимо, що вирок суду ще не набрав законної сили.

З інформацією щодо тексту вироку можно ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua (справа № 332/890/18).

За повідомленням прес-служби суду