У рамках міжнародної конференції «Дисциплінарна відповідальність суддів та прокурорів в Україні», яка пройшла 19 жовтня 2018 року у місті Києві за підтримки ВРП, КДКП та Програми USAID «Нове правосуддя», фахівці Португалії, Сполучених Штатів Америки, Великої Британії, Румунії та України обмінялися досвідом дисциплінарної практики.

Під час другої сесії міжнародної конференції «Дисциплінарна відповідальність суддів та прокурорів в Україні» обговорювалися питання щодо підстав дисциплінарної відповідальності та дисциплінарних стягнень, які застосовуються до  суддів і прокурорів в Європі, Сполучених Штатах Америки,  у світлі міжнародних та європейських стандартів.

Експерт Програми USAID «Нове правосуддя», суддя апеляційного суду Лісабонського судового округу, колишній Голова Кабінету Віце-президента Вищої ради суддів Португалії та колишній член Вищої ради суддів Португалії Жозе Мануель Кардозо розповів учасникам про міжнародні та європейські стандарти і практику.

Зокрема, він зауважив, що дисциплінарна відповідальність – це не приватний випадок трудових правовідносин, який стосується суто інтересів судді та суддівської ради, а  питання, пов’язане з такими цінностями, як якість, прозорість і підзвітність, що властиві принципу, згідно з яким правосуддя є одним із повноважень суверенної держави, що здійснюється від імені народу для забезпечення верховенства права.

Доповідач наголосив, що загальні принципи дисциплінарної відповідальності визначаються низкою міжнародних документів, а саме: Основними принципами незалежності судових органів, прийнятими Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй у листопаді 1985 року; Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод; Бангалорськими принципами поведінки суддів; Європейським статутом суддів (1993 р.); Європейською Хартією про статус суддів (Рада Європи, 1998 р.); Великою Хартією суддів  (Консультативна рада європейських суддів, 2010 р.); рішеннями Європейського суду з прав людини;  висновками та рекомендаціями Консультативної ради європейських суддів; рекомендаціями Комітету міністрів Ради Європи; рекомендаціями та висновками Європейської мережі суддівських рад; висновками Венеціанської комісії (Європейський Союз і Рада Європи) стосовно окремих країн; рекомендаціями та висновками Управління Організації Об’єднаних Націй з питань контролю за наркотиками і боротьби зі злочинністю  (2011 р.) тощо.

З огляду на викладені у цих документах принципи дисциплінарне провадження має забезпечувати повне заслуховування сторін, інші процесуальні гарантії, а саме:

право на ознайомлення з матеріалами справи і результатами попереднього розслідування;

допомога адвоката судді, щодо якого висуваються обвинувачення;

дотримання принципу змагальності;

обвинувачений суддя повинен отримати можливість надати свої пояснення і виступити на свій захист за фактами обвинувачень, які йому висуваються;

слухання має бути публічним, рішення обґрунтованим, пропорційним  тяжкості проступку і повинно виноситися публічно.

Жозе Мануель Кардозо наголосив, що повинні також існувати заходи судового захисту щодо дисциплінарних рішень. Скарги повинні розглядатися національним судом вищої інстанції. Дисциплінарна справа проти будь-якого судді має розглядатися з дотриманням розумних строків та використанням процедур, які повною мірою гарантують йому захист. Дисциплінарні провадження не повинні передбачати жодних оцінок судових рішень, оскільки такі рішення підлягають критиці лише шляхом апеляційного перегляду в порядку, передбаченому законодавством для сторін процесу. Експерт наголосив, що повинен існувати певний фільтр для розгляду безпідставних по суті скарг. Дисциплінарне стягнення має застосовуватися у разі вчинення серйозних порушень, а не у випадку недотримання кращих професійних стандартів.

Експерт Програми USAID «Нове правосуддя», виконавчий директор Комісії з питань суддівської поведінки округу Вашингтон (США) Дж. Рейко Колнер зазначила, що орган, який здійснює контроль за поведінкою суддів, повинен захищати доброчесність судового процесу та підтримувати довіру громадян до суду. Він має забезпечувати також дотримання послідовного та прозорого кодексу етики, а також вдосконалювати та зміцнювати судову систему, сприяючи підвищенню рівня обізнаності суддів зі стандартами належної професійної поведінки.

Не менш важливо, щоб орган, який здійснює  контроль за суддівською поведінкою, міг забезпечити суддям належну процедуру дисциплінарного провадження, з метою недопущення необґрунтованих звинувачень судді в неналежній поведінці, які можуть зашкодити його репутації. Судді повинні мати можливість ухвалювати складні рішення вільно і без страху.

Експерт Програми  USAID «Нове правосуддя», професор Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, директор аналітичного центру Харківського інституту прикладних гуманітарних досліджень Олександр Сердюк зазначив, що щороку до Вищої ради правосуддя надходить близько 13 000 скарг на неналежну поведінку суддів, із яких тільки за 2–3 %  скарг судді притягуються до дисциплінарної відповідальності. Подібна статистика спостерігається і в інших країнах. У зв’язку із зазначеним важливим елементом цього процесу мають бути фільтри у процедурі, які передбачені чинним законодавством, але потребують певного вдосконалення.

Під час другої сесії виступили доцент Київського університету імені Тараса Шевченка Наталія Ахтирська, а також член Вищої ради правосуддя та Третьої Дисциплінарної палати ВРП Лариса Швецова, яка наголосила, що однією з головних функцій Вищої ради правосуддя є забезпечення незалежності суддів, проаналізувала роботу Ради та виклики, які виникають у щоденній роботі з дисциплінарними скаргами.  

Переглянути фотоальбом

 Прес-центр судової влади України