З 7 листопада у Госпоадрському суді Сумської області стартує місяць документалістики. Розпочинається XV Мандрівний міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA.

 Щосереди  протягом листопада о 15-30  будуть представлені такі кінострічки:  

 7 листопада о 15 - 30 “Діти териконів». Це зворушливий фільм про втрату дитинства й дорослішання в злиденній громаді в Європі. П’ятнадцятирічний Лоік та його десятирічний брат Тео живуть у колишньому шахтарському містечку Ланс у Франції. В умовах бідності й безробіття Лоік покидає школу. У той час, коли вчителі намагаються повернути його інтерес до навчання, матір Лоіка Патрісія докладає всіх зусиль, аби вберегти родину. Ця стрічка показує як руйнівні наслідки бідності, так і надію, що її можна знайти навіть у найбільш неочікуваних місцях. Режисер Фредерік Брюннкель – письменник і кінодокументаліст. Кілька років працював на проектах, присвячених соціальним змінам у постіндустріальних суспільствах. Cеріал «Середній клас, життя на волосині», що транслювався французько-німецьким каналом Arte, а пізніше й фільм «Діти териконів» переконливо доводять його прагнення вдаватися до ігрових кодів у соціальному документальному кіно. Його також захоплюють фільми на тему соціальної історії. Фільми Фредеріка брали участь у низці фестивалів і були показані на телеканалах понад 20 країн. Він 12 років працював у інформагенції CAPA репортером. Як незалежний режисер працює 10 років. Також є автором п’яти книжок, одна з яких веде про війну в Лівані.

14 листопада о 15 - 30 фільм Єнні Нюберґ «Сіева» – це інтимний та поетичний погляд на ніжний різновид вуличого танцю. Він цілеспрямовано відкидає агресивний пафос традиційного брейк-денсу, натомість танець сіева є м’яким і вразливим. Це спосіб розкрити власну сором’язливість і несміливість, страхи і надії. Стрічка Нюберґ розповідає про гурт молодих танцівників і показує, як вони використовують сіеву для вираження своєї невпевненості та мрій. Режисер: Єнні Нюберґ народилася 1975 року. Вона – фінська режисерка-документалістка. Навчалася в Національній школі кіно і телебачення у Великій Британії; вона поєднує стиль традиційної споглядальної документалістики з дослідженням суб’єктивного досвіду. Працювала як незалежна кінематографістка у Фінляндії, створюючи документальні фільми на теми політичні, такі як імміграція в «Притулку», та мистецькі – як брейк-денс у «Хай ллється». За створення «Сіеви» вона взялася завдяки любові до танців і вмінню віддаватися новому захопленню. ФІЛЬМОГРАФІЯ: Вибране: Світ (2001), Знаєш тільки ти (2003), Дамо жару! (2005), Притулок (2007), Хай ллється (2008)

21 листопада о 15 - 30 – «Моя щаслива непроста родина».  Ця дотепна молодіжна документальна стрічка розповідає про трьох молодих дівчат різного віку. Між ними є дещо спільне: незвичайна побудова родини. Звісно, з родичами пригод ніколи не бракує... Дівчата знайомлять свої родини і вперше діляться своїми почуттями та захопленням перед батьками. Режисер: Тесса Луїза Поп народилася в Амстердамі 1988 року. Здобула освіту режисера документаліста в Нідерландській кіноакадемії. Роботи Тесси вирізняються аналітичним і гумористичним поглядом на реальність Її фільми наділені автентичним поглядом на людські історії. Її дипломний фільм «Походження проблеми» здобув грошову нагороду Wildcard від Нідерландського кінофонду в 2016 році. Наразі Тесса працює над кількома проектами: вона планує роботу над наступним фільмом, знімає рекламу й документальний серіал. НАГОРОДИ: 2017 – Дитячий конкурс Амстердамського фестивалю IDFA

ФІЛЬМОГРАФІЯ: Вибране: Походження проблеми (2016), Моя щаслива непроста родина (2017).

28 листопада о 15 - 30 – «Привіт – Салям». 10-річний Сіл і 11-річний Мерлейн незабаром вирушать у велику мандрівку: вони відвідають табір біженців на острові Лесбос і проведуть там тиждень. Їхні матері, що працюють там, розповідали історії про тамтешніх дітей. Настав час побачити все на власні очі. Як це – жити в подібному таборі, якщо ти дитина? Перші зустрічі під час роздавання харчів і несміливі знайомства невдовзі перетворюються на веселі зібрання та захопливі розмови декількома мовами. Можливо, так і виглядає початок дружби?  Режисер Кім Бранд закінчила Ульрехтську школу мистецтв у 2009 році з дипломною короткометражною документальною роботою «Фабрика догляду». Того ж року фільм було відібрано до студентського конкурсу Амстердамського фестивалю IDFA, де його було відзначено грошовою нагородою Wildcard від Нідерландського фонду кіно. За ці кошти вона зафільмувала документальну стрічку «Що бачить кіт», що була номінована на «Золоте теля» Нідерландського кінофестивалю. Наступного року вона зафільмувала свій перший середньометражний фільм «Поміж жінок», присвячений обрядам ініціації двох дівчат у Замбії – стрічку було відібрано до низки міжнародних фестивалів (зокрема й DOK Leipzig та Festival dei Popoli).

НАГОРОДИ: Фестивалі: 2017 – DOK Leipzig 2018 – CPH:DOX 2018 – CinéDOC-Tbilisi. ФІЛЬМОГРАФІЯ: Фабрика догляду (2009), Що бачить кіт (2011), Поміж жінок (2013), Привіт – Салям (2017), Новий світанок (2017).

 Запрошуємо до участі та співпраці!

Організатори Фестивалю: Українська Гельсінська спілка з прав людини, ГО «Південь», БО «Фонд милосердя та здоров’я», ГО «Центр сучасних інформаційних технологій та візуальних мистецтв». У Сумській області організаторами Мандрівного міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA є ГО «Соціальна організація студентів» та Творча спілка “Сумська обласна організація кіноосвіти”.

За повідомленням прес-служби суду