Позивач, який має інвалідність І групи у зв’язку із пораненням, отриманим при виконанні інтернаціонального обов’язку, звернувся до суду з позовом до автоперевізника про відшкодування моральної шкоди у зв’язку з відмовою водія рейсового автобуса забезпечити пільговий проїзд.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, вважаючи, що відповідач діяв правомірно, не надаючи позивачу пільговий проїзд, оскільки останній передбачений договорами з автоперевізниками та здійснюється на інших рейсах, про що позивач був обізнаний.

Суд апеляційної інстанції частково задовольнив позов та стягнув з відповідача грошові кошти на відшкодування моральної шкоди.

Залишаючи судове рішення апеляційного суду без змін, Верховний Суд вказав, зокрема, на таке.

За змістом положень статей 37, 38 Закону України «Про автомобільний транспорт» пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Договір перевезення пасажира автобусом на маршруті загального користування укладається між автомобільним перевізником та пасажиром. Для осіб, які користуються правом пільгового проїзду, такий договір вважається укладеним з моменту посадки в автобус.

Таким чином, цим Законом встановлено право пасажира, який користується пільгами на транспорті, безпосередньо скористатися пільговим проїздом, пред'явивши водієві автобуса посвідчення встановленого зразка.

Статтею 38-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що, зокрема, інваліди І групи мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім таксі). Звуження змісту та обсягу права осіб з інвалідністю на пільговий проїзд транспортом не допускається.

Позивач як ветеран війни - учасник бойових дій на підставі п. 7 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на безоплатний проїзд, зокрема, автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання. Відповідачу як автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом (стаття 37 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

З повним текстом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 711/6330/17-ц від 20 червня 2018 року (провадження № 61-438св17) можна ознайомитися за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74926901.

За повідомленням прес-служби суду