При розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя встановлено, що один із них здійснив його відчуження та використав майно на свій розсуд проти волі іншого з подружжя, без згоди, не в інтересах сім’ї та не на її потреби, тому таке майно або його вартість враховується при поділі майна подружжя.  

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення грошової компенсації за частку у спільному сумісному майні подружжя, виходив із того, що вибуття у жовтні 2013 року із спільної сумісної власності подружжя транспортного засобу у власність батька відповідача відбулось поза волею позивачки, а кошти використані не в інтересах сім’ї. Зокрема, у грудні 2013 року іншим преюдиційним судовим рішенням про розірвання шлюбу між сторонами у справі було встановлено, що вони на час розірвання шлюбу тривалий час вже не підтримували шлюбних відносин, не вели спільного господарства і не мали спільного сімейного бюджету. До того ж у позовній заяві про розлучення позивач (особа, яка у подальшому відчужила майно) вказував, що шлюбні відносини та ведення спільного господарства з дружиною припинено з січня 2013 року, і вона переїхала проживати в інше місце. Тому не були підтверджені обставини, що покупець автомобіля кошти за його купівлю передав обом з подружжя.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 21 березня 2018 року погодився з таким рішенням суду першої інстанції, застосувавши відповідні норми Сімейного кодексу України, принцип верховенства права, і скасував рішення апеляційного суду, який не врахував наведеного вище і виходив по суті із припущень, переоцінивши докази, подані та правильно досліджені районним судом, не вказавши, які порушення норм процесуального права при цьому порушив районний суд.

Постанова Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 726/2165/15-ц (касаційне провадження № 61-5530св18) – http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73054640.

За повідомленням прес-служби суду