Так, у справі № 902/215/17 прокурор звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі районної ради до відділу освіти та товариства про визнання недійсним договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ району; зобов’язання товариства звільнити та повернути балансоутримувачу (відділу освіти) нерухоме майно, розташоване на першому поверсі вбудованого приміщення майстерні, згідно з актом приймання-передачі.

Місцевий господарський суд у задоволенні позовних вимог відмовив повністю. Постановою апеляційного господарського суду рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено в повному обсязі.

Підтримуючи позицію суду апеляційної інстанції, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що згідно з імперативними приписами ч. 5 ст. 63 Закону України «Про освіту» (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору оренди) об’єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов’язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Водночас згідно з ч. 4 ст. 61 вказаного Закону (у тій самій редакції) майно навчальних закладів може використовуватись як додаткове джерело фінансування цих закладів шляхом отримання доходів від надання в оренду приміщень, однак лише за умови дотримання вимог ст. 63 цього Закону і, зокрема, якщо об’єкт оренди використовується за цільовим призначенням – для навчально-виховного процесу. При цьому вирішальним в аспекті неухильного дотримання вимог зазначеної норми законодавець визначає обов’язкове використання об’єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто тісну пов’язаність з навчально-виховним процесом мети такого використання (в тому числі на умовах оренди). 

З огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених апеляційним судом обставин справи, зокрема, що: за договором оренди частина приміщення загальноосвітнього навчального закладу передана товариству в оренду з метою розміщення обладнання стаціонарного телефонного зв’язку; в матеріалах справи відсутні докази пов’язаності мети використання спірного приміщення з освітньою діяльністю; договором оренди фактично змінено цільове призначення частини приміщення навчального закладу та визначено його використання під розміщення автоматичної телефонної станції, тобто для проведення орендарем господарської діяльності, тобто такої, що не пов’язана з навчально-виховним процесом, – колегія суддів КГС ВС підтримала висновки суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог.

За повідомленням прес-служби суду