1 лютого 2018 року колегія суддів Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду ухвалила постанову, в якій роз’яснила поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві.

Це поняття включає повноваження суду обирати між законними альтернативами та діяльність суду з вирішення спірних правових питань.

Такі повноваження суду мають виходити із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин ситуації, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають:

• кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції;
• принципи права;
• норми, де використовуються формулювання, що суд «може», «вправі»;
• багатозначні юридичні терміни та поняття, які не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття», тощо;
• оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування;
• індивідуалізація покарання – конкретизація виду і розміру міри державного примусу особі залежно від особливостей злочину і його суб'єкта.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»).

ЄСПЛ у своїх рішеннях зазначає, що визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів повинно відповідати принципу верховенства права.

За результатами відповідного касаційного розгляду ухвалу суду апеляційної інстанції залишено без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.

Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72009792.

За повідомленням прес-служби суду