Верховний Суд  у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов правового висновку, що у випадку ліквідації або реорганізації державної установи, під час якої працівника переведено до іншої державної установи (правонаступника),  необхідно враховувати, що розрахунковий період, за який обчислюється середня заробітна плата для нарахування допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами, визначається за 12 календарних місяців за останнім основним місцем роботи, яким є не лише установа, до якої переведено працівника, але й та установа, в якій вона працювала до ліквідації (реорганізації).

31 січня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув адміністративну справу за позовом громадянки N до Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області  про зобов'язання вчинити певні дії.

З рішення вбачається, що позивачку 11.08.2016 було звільнено з Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області в порядку переведення до Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

15.08.2016 позивачка звернулась до начальника Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області із заявою про надання відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами.

Позивачці надали відпустку, але при цьому нарахували допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами лише за три відпрацьовані дні на останньому місці роботи, куди її було переведено.

Позивачка звернулась до Міністерства праці та соціальної політики України із скаргою, на яку отримала відповідь виконавчої дирекції Київського обласного відділення Фонду соцстраху, в якій зазначено, що період роботи позивача до переведення не включається при розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Вважаючи зазначені дії відповідачів протиправними, позивачка звернулась до суду.

Судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позовних вимог. Судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до Наказу ДФС України від 18.02.2016 №143 Переяслав-Хмельницьку ОДПІ ГУ ДФС у Київській області реорганізовано шляхом приєднання до Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

Суд звертає увагу, що хоча позивачку і звільнено в порядку переведення, реорганізація роботодавця, яка стала передумовою переведення, не залежала від волі позивача. Також позивачка не виявляла бажання звільнятись в порядку переведення, не була ініціатором такого переведення. Її переведення відбулось внаслідок реалізації гарантій права на працю, визначених трудовим законодавством.

Реорганізація податкових органів у 2016 році проведена з метою впорядкування їхньої роботи та оптимізації структури. Безумовно, реорганізація зачіпає інтереси усіх працівників. Однак, Суд вважає, що звуження соціальних гарантій працівників податкових органів, які внаслідок зазначеної реформи були переведені на інші посади не з власної ініціативи, є очевидно не пропорційним, не узгоджуються ні з цілями реформи, ні, тим більше, із обов'язком держави забезпечити гарантії трудових прав працівників.

Фактично позивач продовжила працювати у тій же державній установі, яка, у свою чергу, була приєднана до іншої. Відтак, в контексті реалізації соціальних прав та гарантій працівників, зокрема обчислення середньої заробітної плати для нарахування допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами, Броварська ОДПІ ГУ ДФС не може вважатися «іншим» місцем роботи.

Отже, на переконання колегії суддів, вірним є висновок суду апеляційної інстанції, що в межах даного спору переведення позивача в «іншу» організацію не відбулося.

Рішення суду – справа № 382/603/17

За повідомленням прес-служби суду