14 листопада 2017 року Вища рада правосуддя розглянула провадження щодо вимог законодавства про несумісність стосовно судді Харцизького міського суду Донецької області Нікіфорова Максима Юрійовича, відкрите за поданням Міністерства юстиції України.

Як встановлено за результатами перевірки, 4 листопада 2014 року до Вищої ради юстиції надійшла заява Нікіфорова М.Ю. про звільнення його з посади судді за власним бажанням, подана відповідно до приписів частин другої і третьої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній станом на вказану дату. Водночас початком проведення передбаченої Законом України «Про очищення влади» перевірки стосовно Нікіфорова М.Ю. визначено 12 грудня 2014 року, про що свідчить відповідний наказ голови Харцизького міського суду Донецької області.

Враховуючи, що заява Нікіфорова М.Ю. про звільнення за власним бажанням надійшла до Вищої ради юстиції до видання зазначеного наказу, Вища рада правосуддя ухвалила визнати відсутніми порушення вимог щодо несумісності суддею Харцизького міського суду Донецької області Нікіфоровим М.Ю.

Таке саме рішення ухвалено й за результатами розгляду провадження щодо вимог законодавства про несумісність стосовно судді апеляційного суду міста Києва Сокуренка Дмитра Михайловича, відкритого за зверненням Міністерства юстиції України.

Встановлено, що 11 травня 2016 року, до моменту відкриття провадження щодо вимог законодавства про несумісність, суддя Сокуренко Д.М. звернувся до Вищої ради юстиції із заявою про звільнення з посади у відставку.

«З огляду на відсутність фактів, які вказували б на наявність підстав для індивідуальної відповідальності судді Сокуренка Д.М. у зв’язку зі сприянням узурпації влади Президентом України Віктором Януковичем, та за наявності у Вищої ради правосуддя відомостей про те, що суддя Сокуренко Д.М. виявив бажання добровільно піти з посади, його звільнення за тяжчим критерієм, а саме у зв’язку зі здійсненням заходів з люстрації щодо посади, яку він обіймав, а не усунення від посади на підставі заявленого добровільного наміру, буде непропорційним, оскільки не виправдає мети, якою є встановлення справедливого балансу між захистом демократичного суспільства та захистом індивідуальних прав», – підсумував доповідач – член ВРП Маловацький О.В.

 Прес-центр судової влади України