Готуючись до цього інтерв’ю й перебираючи свої нотатки-заготівки, чомусь згадався минулий (січневий) з’їзд суддів, який пройшов за "скороченим" графіком (обрав лише 8 своїх представників у Вищу раду правосуддя й закрився). Зайшовши в зал, а проходив форум в Українському домі, подивувався розмаїттю молодих суддівських облич і порадувався водночас, що судова система оновлюється, значить, усе буде добре. Й у залі справді багато говорили про необхідність змін у системі, оновлення підходів добору й підготовки кадрів, зміни в роботі ВРП тощо.

Разом із тим, у виступах претендентів у Раду правосуддя, а обирали, звісно, найдостойніших і, думаю, узгоджених кандидатів, я й відчув, з яким щемливим трепетом вони говорили про суддівську незалежність, маючи на увазі, певно, колишні суддівські «вольності», коли суддівській спільноті жилося куди спокійніше. Громадськість тоді зі своєю доброчесністю не набридала – було табу. Тобто розуміння цього терміну, його значення фактично не змінилося. Судді дуже ревниво ставляться до того, щоб хтось заглядав у їхні декларації та рахував їхні статки. З цим і йдемо в чергову судову реформу та Європейський Союз.

Сподіваюся, що все нам вдасться: і судову систему оновити, і здобути перемогу у війні, і стати членами ЄС та НАТО, відбудувавши країну й зруйновані війною суди в тому числі. Цього разу наш гість – ректор Національної школи суддів України, доктор юридичних наук Микола ОНІЩУК. Тема спілкування, як ви здогадалися, судова реформа, якість відбору претендентів у Вищу кваліфікаційну комісію суддів і, звичайно, суддівська освіта та її новації. 

Повний текст інтерв'ю читайте тут

Пресслужба НШСУ