Верховна Рада України 14 липня 2021 року ухвалила законопроєкт № 5068. Вважаю за необхідне звернути увагу на суттєві його недоліки, зокрема низка положень вказаного законопроєкту відтворюють норми статті 28-1 Закону № 193-IX, який був визнаний таким, що не відповідає Конституції України. Рішення Конституційного Суду України роз’яснює застосування Конституції щодо певного закону. Відповідно, новий закон не змінює таке рішення, а тим більше не змінює Конституцію. Таким чином, виникає питання щодо його конституційності.

Саме ВРП вирішує низку кадрових питань щодо судів – стосовно призначення, звільнення, переведення, тимчасового відрядження суддів. Водночас положеннями законопроєкту створюється ймовірність припинення роботи ВРП на невизначений термін, що може призвести до порушення права громадян на доступ до правосуддя та загрози існування незалежної судової влади як такої.

Законопроєктом пропонується здійснення Етичною радою оцінювання відповідності членів ВРП критеріям професійної етики та доброчесності; визначення конкурсних засад добору кандидатів для здійснення відповідним органом обрання (призначення) члена ВРП.

Передусім варто наголосити, що положення законопроєкту № 5068 мали б пройти конституційний контроль, адже передбачені ним новели змінюють принципи формування Вищої ради правосуддя та обмежують право особи на доступ до обіймання посади. Застосування неправових методів під час формування органу суддівського врядування не підвищить довіру до суду.

Неприпустимо, щоб норми Основного Закону доповнювались новим законом, який не проходив конституційний контроль і має нижчу юридичну силу. Також відповідно до Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не може бути обмежено.

До складу Ради входять професійні судді, представники адвокатури, прокуратури, юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ. Визначальною особливістю діяльності ВРП є законодавчо передбачена можливість саме поступової ротації її складу, що забезпечує збереження сформованої правозастосовної практики.

У такому разі слід замислитись: у чому полягає реформа? Підхід до змін має бути розумним та виваженим. Недоцільно вигадувати правові конструкції, прагнучи змінити лише персоналії.

Законопроєкт передбачає, що із дня внесення подання про звільнення члена ВРП з посади з підстав невідповідності критеріям доброчесності такий член ВРП відсторонюється від посади, а його повноваження зупиняються до ухвалення рішення органом, що обрав (призначив) цього члена ВРП.

Потрібно зазначити, що процедура відсторонення члена ВРП від виконання обов’язків є нічим іншим, як аналогом кримінально-процесуального переслідування. Зауважу,  що застосовувати такий механізм пропонується саме за рішенням дорадчого органу – Етичної ради. Згідно з чинним законодавством відсторонення особи від посади є засобом забезпечення в кримінальному провадженні. Крім того, така особа на час відсторонення буде обмежена у правах та не матиме змоги провадити будь-яку діяльність.

Таким чином, існує ризик створення прецеденту, а саме з’являться підстави для необмеженої можливості усунення поза межами кримінальної, адміністративної, дисциплінарної відповідальності будь-якої особи, яка перебуває на публічній службі.

 Щодо визначення критеріїв доброчесності слід нагадати про існування декларації доброчесності, форму якої затверджено ВККСУ. У цьому документі визначено необхідні критерії, вироблені практикою. Тому їх доцільно було б використовувати й надалі.

У вітчизняній теорії права термін «доброчесність» не має визначення. Доброчесність – це новий вид відповідальності, не відомий науці права, і, відповідно, він потребує детального опрацювання. Упевнений, що закріплення цього поняття на законодавчому рівні надасть змогу уникнути прогалин та різноманітних маніпуляцій.

Отже, норми законопроєкту № 5068 викликають значне занепокоєння щодо його відповідності Конституції України. А також є черговою спробою змінити конституційні норми законом, положення якого суперечать Основному Закону, що з моменту його ухвалення взагалі ставить під сумнів таку реформу.

Авторський блог в.о. голови ВРП Олексія Маловацького для видання "Юридична практика"