Кожен, хто обирає для себе професію судді, автоматично погоджується з низкою заборон і обмежень, зумовлених статусом. А також приймає за аксіому потребу проходження усіляких спеціальних, очищуючих, комплексних перевірок, необхідність вчасно подавати різні види декларацій та перебувати під фінмоніторнгом. Сумлінно дотримуючись встановлених на рівні закону правил, судді мають всі підстави розраховувати на правову визначеність і передбачуваність. Приміром, що порядки і процедури, передбачені профільним антикорупційним законом, не будуть змінені нижчим за юридичною силою підзаконним актом, який до того ж порушує конституційні гарантії суддівської незалежності.

Наразі існує ймовірність появи нормативно-правових актів, які  створять передумови для можливого незаконного впливу та втручання у діяльність судді.

Національне агентство з питань запобігання корупції розробило Порядок проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданої суддею та Порядок здійснення моніторингу способу життя судді.

Відповідно до «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 1079-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» щодо відновлення інституційного механізму запобігання корупції» НАЗК надало їх на погодження Вищій раді правосуддя та зборам суддів Конституційного Суду України.

Оскільки позиція Вищої ради правосуддя із зазначеного питання є обов’язковою для розгляду та врахування, Рада здійснила правову експертизу проєктів порядків. У результаті виявилося, що при всьому бажанні погодити документи, ВРП не має права проігнорувати норми закону «Про запобігання корупції», закону «Про судоустрій і статус суддів», рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 2020 року № 13-р/2020.

Вища рада правосуддя продемонструвала готовність до конструктивної співпраці з НАЗК та спираючись на норми чинних законів, надала детальну юридичну аргументацію у своїх пропозиціях та зауваженнях до проєктів порядків. Цю позицію Рада виклала у рішеннях № 281/0/15-21, № 282/0/15-21 та додатках до них («Зауваження та пропозиції до проєкту Порядку здійснення моніторингу способу життя судді»; «Зауваження та пропозиції до проєкту Порядку проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданої суддею»). Для узгодження позицій ВРП організувала фахове обговорення  та запросила на нього керівництво НАЗК. На жаль, представники агенства не прийшли на зустріч. Також до ВРП досі не надійшли з НАЗК доопрацьовані з урахуванням пропозицій ВРП проєкти порядків, хоча місячний строк погодження вже добігає кінця. 

ВРП прагне за результатами спільної роботи отримати якісне правове регулювання. Адже від чіткості, передбачуваності норм вказаних порядків прямо залежить ефективність самих процедур та ступінь їх впливу на гарантії незалежності суддів.   

ВРП вважає неприйнятними запропоновані НАЗК необґрунтовано тривалі строки перевірки декларації судді.  На думку Ради, обґрунтований і розумний строк повної перевірки має бути не пів року, а 30 — 45 днів. Повторна повна перевірка, на якій наполягає НАЗК, взагалі не передбачена жодним законодавчим актом як у сфері судоустрою, так і у сфері запобігання корупції.

Проєкт порядку здійснення моніторингу способу життя судді не визначає ні самого поняття «моніторинг», ​ні чіткої процедури початку здійснення моніторингу, ні строків його проведення, ні вимог щодо перевірки достовірності інформації, на підставі якої розпочинається моніторинг. Процедура початку моніторингу (форма прийняття рішення про початок, вичерпні приводи і підстави для прийняття відповідних рішень, визначення уповноважених осіб, строків тощо) має бути чітко унормованою. Рішення про початок моніторингу має приймати Голова НАЗК чи його заступник і базуватись це рішення на ​достовірній​ інформації. Усі процедури мають бути чітко унормованими, прозорими та мотивованими. Усі дефініції мають бути закріплені в законі і порядки в жодному разі не можуть суперечити закону. До прикладу, порядок розширює членами сім’ї судді коло осіб, на яких поширюється моніторинг способу життя, що не відповідає закону «Про запобігання корупції».

Необхідно закріпити обов’язок повідомляти про початок повної перевірки декларації та про початок проведення моніторингу та про його результати не тільки ВРП, а й ​самого суддю. Також у порядках слід передбачити можливість оскарження дій та рішень НАЗК, прийнятих під час проведення повної перевірки та під час здійснення моніторингу.

Усунення корупційних ризиків у судочинстві є, без сумніву, пріоритетним завданням у діяльності не лише антикорупційних органів, а й судової влади. Водночас досягнення цілей подолання корупції не повинно супроводжуватися запровадженням процедур, які за своїм змістом суперечать закону і є такими, що нівелюють гарантії суддівської незалежності.

Важливо, щоб положення порядків відповідали вимогам антикорупційного закону, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Рішенню КСУ від 27 жовтня 2020 року та міжнародним стандартам, а не встановлювали нові додаткові особливості чи процедури.

Судді та органи суддівського врядування і самоврядування готові до конструктивної взаємодії, спільної роботи з метою ухвалення збалансованих якісних документів. Якщо підзаконні акти домінуватимуть над законами, суперечитимуть їм, правовий хаос неминучий.

Автор: Світлана Шелест, член Вищої ради правосуддя

блог для видання "Юридическая практика"