Вища рада правосуддя надала консультативний висновок щодо законопроєкту «Про внесення змін до деяких законів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» № 5068.

Законопроєктом пропонується внести зміни до законів України «Про Регламент Верховної Ради України», «Про Вищу раду правосуддя» і визначити повноваження, порядок утворення та діяльності Етичної ради, яка встановлюватиме відповідність кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя критеріям професійної етики та доброчесності; визначити конкурсні засади добору кандидатів для здійснення відповідним органом обрання (призначення) члена Вищої ради правосуддя. Законопроєктом передбачено здійснення Етичною радою оцінювання відповідності критеріям професійної етики та доброчесності діючих членів Вищої ради правосуддя (крім Голови Верховного Суду).

Вища рада правосуддя зазначає, що законопроєкт № 5068 не повною мірою відповідає критерію якості закону у розумінні частини другої статті 32 Конституції України, оскільки суперечить таким елементам принципу верховенства права, як юридична визначеність і заборона свавілля, що може призвести до порушення конституційних прав осіб, яких він стосується.

Законопроєктом передбачено, що саме Етична рада надає органам, що обирають (призначають) членів ВРП, висновки  щодо відповідності кандидатів критеріям професійної етики та доброчесності, а також списки кандидатів, рекомендованих для обрання (призначення) на посаду члена Ради, за якими відповідними суб’єктами обрання (призначення) проводиться подальший відбір. Фактично, законопроєкт надає владні повноваження та функції контролю за суб’єктами формування ВРП організації, яка не наділена такими функціями і не має статусу органу державної влади. Ці пропозиції не відповідають Конституції України, висновкам Конституційного Суду України та міжнародним стандартам.

Консультативна рада європейських суддів вважає неприпустимим обмежувати судову раду в її автономії визначати власні процедури діяльності та питання, що виносяться на її розгляд іншими органами.

ВРП наголошує, що члени Ради обираються (призначаються) до її складу за квотним принципом. Конституція України не містить застережень, що будь-який орган може обмежувати конституційно визначених суб’єктів формування конституційного органу у їхньому праві призначити (обрати) того чи іншого кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя у разі його відповідності вимогам до члена Ради. При цьому суб’єкти обрання (призначення) самостійно оцінили кандидатів на доброчесність та професійну етику при їх обранні (призначенні); такі кандидати пройшли спеціальну перевірку у порядку, передбаченому законом.

У висновку підкреслюється, що запропонована редакція законопроєкту не враховує Рішення Конституційного Суду України від 11 березня 2020 року № 4-р/2020. Цим Рішенням визнано неконституційною норму про утворення Комісії з питань доброчесності і етики, до повноважень якої була віднесена оцінка відповідності члена або кандидата до складу Вищої ради правосуддя принципам добросовісності та етичним нормам судді. Венеційська комісія наголошує, що парламент і виконавча влада повинні поважати роль Конституційного Суду України як «вартового Конституції». При прийнятті нових законів необхідно враховувати рішення КСУ щодо норм, які вже були предметом його розгляду та визнані неконституційними.

ВРП зауважує, що запропонована вимога щодо перевірки на доброчесність чинних членів Вищої ради правосуддя, які є суддями і вже пройшли вказану перевірку в порядку частини третьої статті 127 Конституції України,  ставить під сумнів встановлені законом порядок і процедуру призначення судді на посаду, спростовує легітимність цієї процедури та є такою, що посягає на суддівську незалежність. Наявність такої вимоги щодо інших діючих членів Вищої ради правосуддя ставить під сумнів законність проведеного обрання (призначення) та підриває авторитет суб’єктів  обрання (призначення).

Окрім цього, положення законопроєкту щодо відсторонення члена ВРП від посади та зупинення його повноважень до ухвалення рішення органом, що його обрав (призначив), створюють невизначене становище як для члена ВРП, так і для суб’єкта обрання (призначення), оскільки член ВРП в цей період не зможе здійснювати як свої законодавчо визначені повноваження, так і обов’язки за попереднім місцем роботи. Така ситуація може призвести до блокування діяльності Ради у зв’язку з відсутністю кворуму, що робить неможливим виконання владних повноважень колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування через рішення органу, який не наділений повноваженнями зупиняти роботу органів державної влади. Таке  втручання в діяльність органів державної влади, у свою чергу, ставить під загрозу суверенітет України.

Вища рада правосуддя наголошує, що систематичним внесенням змін до законодавства щодо судової влади та судоустрою, які не лише порушують закріплені Конституцією України принципи незалежності суду, а й принцип поділу влади, закріплений статтею 6 Основного Закону України, створюється істотна загроза незалежності суду.

Визначальною властивістю судової влади в демократичній правовій державі є її самостійність, що означає її інституційну відокремленість від органів законодавчої та виконавчої влади, неприпустимість їх впливу на виконання суддями їхніх професійних функцій, у тому числі й у спосіб не обумовленої суспільними прагненнями законодавчої реорганізації, зміни системи судоустрою.

Часті законодавчі зміни, намагання вплинути на єдиний конституційний орган, уповноважений забезпечувати незалежність судової влади, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів можуть призвести до неможливості виконання діючими членами Вищої ради правосуддя своїх повноважень.

Законопроєктом передбачено,  що до складу Етичної ради входять: три особи із числа суддів або суддів у відставці, визначені Радою суддів України; три особи, визначені міжнародними організаціями, з якими Україна протягом щонайменше останніх трьох років співпрацює у сфері запобігання та протидії корупції та/або у сфері судової реформи відповідно до міжнародних договорів України. Такі міжнародні організації погоджують пропозицію спільного списку кандидатів.

При цьому рішення Етичної ради вважається ухваленим, якщо за нього проголосувало щонайменше чотири члени Етичної ради, за умови, що три члени, які проголосували за це рішення, є членами, затвердженими на підставі пропозицій міжнародних організацій. Тобто волевиявлення представників міжнародних організацій  превалює над волевиявленням членів Етичної ради із числа суддів або суддів у відставці, визначених Радою суддів України. Фактично недержавний орган наділяється владою. Такий підхід є неконституційним та суперечить положенням статті 8 Конституції України, обмежує право на справедливий суд та зменшує об’єм прав особи, передбачених статтями 22, 55 та 64 Конституції України.

На думку ВРП, положення законопроєкту про участь осіб, визначених міжнародними організаціями, в обранні (призначенні) членів Вищої ради правосуддя порушують основоположні конституційні принципи державотворення, зокрема суверенітет, право народу України на його реалізацію, неподільність державної влади, оскільки міжнародні організації як суб’єкти делегування трьох представників не є представниками народу України, не належать до народу України, а тому не є носіями державної влади в Україні. Жодна міжнародна організація не наділена відповідно до свого статуту повноваженнями формувати органи, які наділені владними повноваженнями щодо держави Україна. Конституція України не передбачає можливості обмеження державного суверенітету чи зміни способу реалізації громадянами народовладдя шляхом делегування владних повноважень іноземним організаціям та громадянам, що порушує положення статей 1, 5 Конституції України. Міжнародні партнери можуть мати виключно дорадчу функцію у формуванні державних органів. Вказані норми суперечать статті 131 Конституції України, адже на законодавчому рівні не передбачена можливість створення органів та установ для перевірки членів конституційного органу державної влади, як і не передбачено створення органів та установ із тимчасовим статусом. 

Крім того, процес висунення та добору осіб, визначених міжнародними організаціями, не регулюється якимись конкретними правилами, що відображали б принципи професіоналізму, незалежності, безсторонності, доброчесності, запобігання конфлікту інтересів, прозорості та передбачуваності.

З огляду на наявність у законопроєкті  низки норм, які суперечать Конституції України, Вища рада правосуддя не підтримує його.

Вища рада правосуддя