ЗВЕРНЕННЯ
Ради суддів України щодо необхідності вжиття дієвих заходів, спрямованих на якнайшвидше розкриття вбивства судді Фрунзенського районного суду міста Харкова Володимира Трофімова та членів його сім’ї

Україна як член Ради Європи взяла на себе зобов’язання створити належні умови для функціонування судової влади з гарантуванням незалежності, неупередженості та самостійності судів і суддів.
Відповідно до принципу 11 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, безпека суддів має належним чином гарантуватися законом.
Систему заходів державного захисту суддів і працівників апарату судів встановлено законами України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів».
Проте на сьогодні стан забезпечення безпеки суддів залишається незадовільним, механізми протидії протиправним посяганням на суддів застосовуються неефективно, що іноді призводить до трагічних наслідків.
Подібні випадки неодноразово обговорювалися органами суддівського самоврядування. За наслідками таких обговорень з’їзд суддів та Рада суддів України приймали відповідні рішення, принципово реагуючи на посягання на незалежність суддів.
Так, у грудні 2012 року на своєму засіданні Рада суддів України піддала жорсткій критиці стан забезпечення безпеки суддів та особливу увагу звернула на випадки посягань на їхнє життя та здоров’я. Рада суддів України звернулася до органів державної влади щодо необхідності забезпечення державного захисту суддів та працівників апарату судів (звернення затверджено рішенням від 21 грудня 2012 року № 79). З того часу минуло понад півроку, проте більшість згаданих у зверненні злочинів стосовно суддів залишаються нерозкритими.
Зокрема, у зверненні йшлося про жорстоке вбивство у грудні 2012 року судді Фрунзенського районного суду міста Харкова Володимира Трофімова та трьох членів його сім’ї. Резонансність і зухвалість цієї події, яка сталася у День працівників суду, змусила очільників Генеральної прокуратури України й Міністерства внутрішніх справ України негайно прибути на місце події та взяти хід розслідування справи під особистий контроль.
Через кілька місяців після трагедії Міністр внутрішніх справ України Захарченко В.Ю. повідомив засобам масової інформації, що особи злочинців відомі, а місце їх перебування встановлюється.
Проте вже у квітні 2013 року новопризначений начальник Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області Демченко О.М. визнав, що під час проведення слідства слідчо-оперативна група допустила ряд помилок, не звернула уваги на низку моментів, які мають значення для розслідування справи.
Водночас Київський районний суд міста Харкова та апеляційний суд Харківської області надали правоохоронцям більше 1000 санкцій та дозволів на проведення слідчих дій.
На сьогодні, за інформацією Міністерства внутрішніх справ України, матеріали справи налічують понад 400 томів, проведено сотні експертиз та слідчих дій. Проте через непрофесійні дії правоохоронців злочин залишається нерозкритим, а розслідування обставин жорстокого вбивства продовжується. Запевнення правоохоронців щодо перспектив завершення розслідування у справі видаються дедалі сумнівнішими.
На переконання Ради суддів України, зазначені факти призводять до дестабілізації діяльності судової влади, руйнують сподівання суспільства на ефективність роботи правоохоронних органів. Тривале розслідування обставин жорстокого вбивства створює в суспільстві атмосферу безкарності, а також розвіює віру в те, що вбивці будуть покарані за скоєне.
У зв’язку з цим Рада суддів України звертається до:
- Генерального прокурора України з проханням взяти під особистий контроль стан досудового розслідування зазначеної кримінальної справи;
- Міністра внутрішніх справ України з проханням вжити дієвих заходів, спрямованих на якнайшвидше розкриття вказаного резонансного злочину та притягнення винних до кримінальної відповідальності.