Незалежність і недоторканність суддів є невід’ємною ознакою правової держави та однією з фундаментальних засад демократичного суспільства. Як наголошується в Рекомендації № R (94) 12 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо незалежності, ефективності та ролі суддів, незалежність судів є передумовою верховенства права та основоположною гарантією справедливого суду.   Незалежність і недоторканність суддів не є привілеєм суддівського корпусу, а встановлюється з метою забезпечення і дії принципу верховенства права та права осіб на справедливе правосуддя.
  Право кожного на незалежний і безсторонній суд закріплено міжнародними актами, передусім Загальною декларацією прав людини (стаття 10) та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (стаття 6). Гарантії незалежності і недоторканності суддів як носіїв судової влади та самостійності судів як судових органів встановлені Конституцією та законами України. Незалежність судів визначено в Україні як конституційний принцип організації та функціонування судів з метою забезпечення права осіб на судовий захист.
  Проте, в Україні мають бути забезпечені дієві, а не формальні гарантії незалежності суддів, ефективний, а не декларативний державний захист суддів, членів їх сімей та працівників апарату судів.
  Суддівський корпус України усіляко підтримує вжиття Президентом України системних заходів у цій сфері. Зокрема, Главою держави ініційовано прийняття Верховною Радою України Закону України від 5 червня 2012 року № 4874-IV «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення гарантій незалежності суддів». Президентом України також внесено на розгляд   Конституційної Асамблеї проект Закону України «Про внесення змін до Конституції України щодо посилення гарантій незалежності суддів».
  За результатами проведеного Радою суддів України влітку 2011 року моніторингу незалежності суддів в Україні, незалежні міжнародні експерти відзначили позитивний приклад Президента України, який постійно в публічних заявах висловлює повагу до незалежності судів та суддів.
  Натомість необхідно констатувати, що діяльність не всіх органів державної влади у цій сфері є такою ж конструктивною.
  Зокрема, викликає занепокоєння стан дотримання вимог закону щодо державного захисту суддів та працівників апарату судів, у тому числі забезпечення їх безпеки. Відповідно до принципу 11 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, безпека суддів має належним чином гарантуватися законом. Система заходів державного захисту суддів і працівників апарату судів встановлена Законами України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» та від 23 грудня 1993 року № 3781-ХІІ «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів».
  Разом з тим реалізація норм зазначених законів в Україні належним чином не забезпечується.
Особливе занепокоєння викликає поширення випадків втручання в діяльність суддів, посягання на їх життя і здоров’я. Мають місце непоодинокі факти тиску на суддів шляхом погроз, шантажу та іншого протиправного впливу.
Правоохоронні органи, на які законом покладено обов’язок щодо забезпечення безпеки суддів і працівників апарату судів, нерідко безпідставно залишають без реагування повідомлення про надходження погроз та інших протиправних діянь щодо суддів та працівників апарату судів. Не виконуються повною мірою вимоги щодо негайного вжиття належних заходів за кожним випадком зазначених протиправних дій усупереч приписам статті 18 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів».
    Не завжди ефективними є заходи щодо розслідування злочинів проти життя, здоров`я суддів та їх близьких родичів.
Так, упродовж 2010 – І півріччя 2012 років не було засуджено жодної особи за вбивство або замах на вбивство судді, народного засідателя чи присяжного або їх близьких родичів у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя (стаття 379 Кримінального кодексу України), за вироками, що набрали законної сили.
Фінансування заходів державного захисту суддів та працівників апарату судів на належному рівні не здійснюється. Недостатніми є заходи забезпечення охорони громадського порядку, безпеки суддів і працівників апарату судів, а також учасників судового розгляду.
  Органами державної влади не враховується, що судді постійно перебувають у центрі правового конфлікту, зіткнення протилежних інтересів і пов’язаного з цим ризику, несуть психологічне навантаження, зазнають погроз, посягань на життя і здоров’я від учасників судового розгляду та інших осіб.
  Стан забезпечення безпеки суддів є незадовільним, механізми захисту суддів від протиправних посягань є неефективними, що призводить до незворотних наслідків.
  Суддівську спільноту, громадськість вразили трагічні події, пов’язані із загибеллю судді Вищого господарського суду України М. Михайлюка, судді Шевченківського районного суду міста Києва С. Зубкова, судді Київського апеляційного  адміністративного суду О. Дурицької та інші випадки.
  Особливий резонанс в суспільстві викликало жорстоке вбивство судді Фрунзенського районного суду міста Харкова В. Трофімова та членів його сім’ї. У виступі на церемонії складення присяги суддями, вперше призначеними на посаду професійного судді, 19 грудня поточного року Президент України цілком обґрунтовано назвав цей трагічний випадок викликом для всього українського суспільства.
Зазначені факти призводять до дестабілізації діяльності судової влади, руйнують сподівання суспільства на ефективність діяльності правоохоронних органів. У підсумку такі явища становлять загрозу утвердженню в Україні принципу верховенства права, підривають основи правопорядку в державі, завдають непоправної шкоди авторитету України на міжнародній арені.
Рада суддів України вважає, що такий стан забезпечення державного захисту суддів є неприпустимим та потребує вжиття негайних кардинальних заходів реагування, а також запровадження превентивних механізмів з метою недопущення аналогічних випадків в подальшому.
З урахуванням викладеного Рада суддів України звертається до органів державної влади:

    Верховної Ради України щодо:

–    вдосконалення законодавчого забезпечення державного захисту суддів та працівників апарату судів;
–    урахування вимог закону щодо фінансування заходів забезпечення безпеки та соціального захисту суддів і працівників апарату судів при прийнятті законів України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Кабінету Міністрів України щодо:

–    вжиття невідкладних заходів стосовно належного виконання вимог закону щодо фінансування заходів забезпечення державного захисту суддів та працівників апарату судів, в тому числі фінансового забезпечення діяльності відповідних правоохоронних органів;
–    визначення видатків на фінансування у повному обсязі заходів забезпечення безпеки та соціального захисту суддів та працівників апарату судів при розробці проектів законів України про Державний бюджет України на відповідний рік;
–    підтримки розробленого Радою суддів України проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення державного захисту суддів та працівників апарату судів».

Міністерства внутрішніх справ України щодо:

–    вжиття невідкладних та необхідних заходів реагування для посилення безпеки суддів, працівників апарату судів, збереження їхнього майна за кожним фактом відповідного звернення; усунення випадків безпідставної відмови у вжитті таких заходів;
–    забезпечення належного виконання вимог закону щодо підтримання громадського порядку в судах, припинення проявів неповаги до суду та охорони приміщень судів;
–    підвищення ефективності здійснення досудового розслідування злочинів проти життя, здоров`я суддів та їх близьких родичів.

Генерального прокурора України щодо:

–    необхідності посилення нагляду за додержанням законів стосовно забезпечення державного захисту суддів і працівників апарату судів, а також правильним застосуванням законів органами, які здійснюють досудове розслідування злочинів проти життя, здоров`я суддів та їх близьких родичів.

Голів судів України щодо:

–    вжиття передбачених законом заходів стосовно державного захисту суддів та працівників апарату судів;
–    поліпшення взаємодії з органами внутрішніх справ щодо забезпечення безпеки суддів та працівників апарату судів.

Державної судової адміністрації України щодо:

–    організаційного забезпечення в межах повноважень державного захисту суддів та працівників апарату судів, у тому числі при формуванні відповідних пропозицій стосовно бюджету судів.


Звернення прийнято на засіданні Ради суддів України 21 грудня 2012 року.