Позиція Верховного Суду України стосовно результатів розгляду кримінальних справ про злочини, за вчинення яких застосовувалось довічне ув`язнення, не є об’єктивною

У зв’язку із поширенням 9 листопада 2011 року Верховним Судом України на офіційному веб-сайті інформації на спростування заяви заступника Генерального прокурора України, члена Вищої ради юстиції М.І. Гаврилюка щодо незаконності ухвалення Верховним Судом України рішень у 2009-2010 роках у кримінальних справах, де міра покарання у виді довічного ув’язнення була замінена на 15 років позбавлення волі, прес-служба Вищої ради юстиції зазначає, що вказана інформація є не повною та не об’єктивною з огляду на таке.

Правову позицію з цього питання було сформовано Конституційним Судом України у рішенні № 1-рп/2011 від 26 січня 2011 року (справа про заміну смертної кари довічним позбавленням волі). Цим рішенням, фактично, підтверджено помилковість позиції Верховного Суду України при перегляді вироків у вказаний період у порядку виключного провадження.

Слід зазначити, що відповідні вироки були переглянуті Верховним Судом України як касаційною інстанцією та залишені без змін в частині встановлення покарання у виді довічного позбавлення волі ще у 2000 році, тобто вже після Рішення Конституційного Суду України від 29 грудня 1999 року та набрання чинності Законом України № 1483-ІІІ від 22 березня 2000 року «Про внесення змін до Кримінального, Кримінально-процесуального та Виправно-трудового кодексів України» (щодо заміни смертної кари як виду кримінального покарання, таким видом покарання як довічне ув`язнення).

Верховний Суд України, переглянувши вказані вироки у порядку виключного провадження у 2009-2010 роках, замінив покарання з довічного позбавлення волі на 15 років позбавлення волі особам, які здійснили особливо тяжкі злочини, за які передбачалася смертна кара, наприклад, за вчинення умисних убивств за обтяжуючих обставин тощо.

Таким чином, Верховному Суду України знадобилося аж 10 років, щоб прийти до помилкового висновку щодо дії кримінального закону в часі і черговості застосування змінених норм права з огляду на рішення Конституційного Суду України.

Вважаємо, що дискусії з цього приводу до прийняття рішення Вищою радою юстиції за результатами розпочатої перевірки є передчасними, а згадана заява Верховного Суду України може розцінюватися як втручання у діяльність Вищої ради юстиції з метою впливу на її рішення.



Прес-служба Вищої ради юстиції